Намагався все сам пережити без чиєїсь допомоги. Але вже не можу. Познайомився із дівчиною. Вона була із хлопцем. Але як виявилося, що там у них було не дуже добре, і до того ж вони з підліткового віку разом. Загалом, у нас із нею закрутилося.

Любов, думаю справжнісінька. Вона боялася піти від нього, бо було його шкода, а мене дуже любила. І я її любив, але потім вона ніби пішла від нього і з’їхала, але в соц. мережі мене не додавала. Говорила, що їй не подобаються почуття напоказ.

Зустрічалися ми майже два роки. Часу разом проводили достатньо, але потім під час чергового конфлікту вона мене покинула. Я намагався йти на компроміс, але марно.

Минуло 8 місяців. З них я 4 місяці гуляв, встиг змінити роботу, на сторінку в соцмережах до неї не заходив, зустрічався з дівчатами, але, на жаль, я не міг навіть цілуватися, бо бачив лише її своєю дівчиною. Потім я не витримав і зайшов на її сторінку, поставив лайк на нову фотографію, а вона мені у відповідь написала.

Поспілкувалися, начебто все добре, але у її друзів у соцмережі я побачив фото з її весілля. Господи, що тоді зі мною сталося! Я не очікував такого взагалі, не знав, що робити.

На сторінці ні в неї, ні в нього немає фото з весілля. Коли я запитав про це, вона сказала, що одружилася не з кохання, що навіть прізвище не змінила, мовляв, все погано у них, почуттів немає, а вона все ще тільки мене любить.

Якийсь час вона приїжджала до мене, ми були разом, але потім я остаточно сказав їй, що цього разу це точно все. Я не можу більше знову чекати, доки вона розлучиться, доки наважиться, я втомився, мені дуже боляче.

Зараз думаю, що правильно вчинив. Шлюб, яким би він не був, все ж таки був усвідомленим. І ще постійно думаю, як же бути далі?

Від палкого кохання до трьох жахливих зрад. Ця історія сталася ще шість років тому. Але залишила біль в серці надовго. Колись я дуже сильно полюбила одну людину. Він відповідав взаємністю. Ми

Ми припускаємо, а Бог розпоряджається. З самого дитинства я мріяла про принца на білому коні. Чекала свого вісімнадцятиріччя, того дня коли зустріч самого довгоочікуваного і бажаного чоловіка, з яким розділила б

Дилдою мене називали однокласники ще в старшій школі. У 16 років у мене вже був зріст 195 см. Я не займалася баскетболом або волейболом. Мабуть, гарно годували або через радіацію