Коли мій єдиний син Гнат повідомив про весілля і підготовку до торжества, свати наполягли на розкішному гулянні.

А батько Гната, Олександр, з яким ми розлучилися ось уже років як 12, запропонував купити сину квартиру в центрі. Я сказала, що постараюся за рік відкласти дітям грошей на машину. Молодята трохи доповять і виберуть, яку їм треба.

А потім наближався мій день народження. 50 років – така дата! З розмахом відзначити іменини, щоб усіх запросити: і рідних, і подруг, і колег з роботи, була моя давня мрія. Я пам’ятала, що обіцяла сину гроші на машину, але вирішила витратити 1000 доларів на святкування, а всі гроші, що мені подарують, віддати Гнату.

Потім настали самі іменини. Ось тільки син з невісткою Людою, побачивши пишне гуляння в ресторані, одразу ж і опішили, сиділи в кутку весь вечір із кислими обличчями. Не очікували побачити таке святкування маминих іменин.

За підсумками, грошей подарували замало. Усього 200 доларів. На ранок після мого дня народження мені зателефонував син і почав повчати за вечірку в ресторані. Мовляв, пишно ти, матусю, іменини справляєш. А я чую, як невістка йому у вухо щось нашіптує! Я йому так одразу і говорю, що гроші, які мені на іменини подарували, всі йому віддам. А він швиденько слухавку поклав після цього.

Живу я одна, молодість йде. А хочеться чогось доброго, що зігріває душу. І таким було святкування, як і мріялося. За винятком одного: мій єдиний улюблений син явно не оцінив такого маминого бажання відсвяткувати. Після телефонного дзвінка наступного дня мені стало сумно і боляче і таке відчуття, що я винна перед ним.

Я розумію, в чому вся суть. Люсі, його дружині, різко знадобився свій власний автомобіль. І ніби я винна, що витратила таку велику суму на себе, а не віддала їм. Хоча це ж мої важко зароблені за рік гроші, які я відкладала із зарплати, багато в чому собі відмовляючи при цьому.

Я розлучилася з чоловіком давно, той, у свою чергу, одружився заново з жінкою з дитиною. Але син у мого чоловіка один, Гнат, тому й розщедрився тато на квартиру для молодих, та ще й у центрі міста, у новому будинку.

А я вклалася у святкування молодих зовсім невеликою сумою, зате взяла на себе всі організаційні питання і моменти. Скрізь бігала, домовлялася, вирішувала, замовляла. Свати ж сплатили левову частку свята. Мені було незручно і я обмовилася синові і тоді ще майбутній нареченій, що зберу їм гроші на машину. Але в жартівливому тоні сказала, сподівалася, що зможу ще допомогти дітям.

Коли ж наближався час до ювілею, я довго зважувала: робити іменини чи ні. 1000 доларів мені вдалося зібрати самотужки. 500 доларів я вигідно вклала в одну справу і ще 500 вийшло прибутку. Пощастило!

Діти про машину нічого не говорили довгий час, якось байдуже оминали повз цю тему. Ось я і вирішила: «50 років — раз у житті буває. Хтозна, чи вдасться ще колись таке свято для себе коханої влаштувати». І влаштувала. Ну а гроші подарункові вирішила синові віддати.

Запросила я до ресторану аж 30 людей!

Син думав, що я запрошу сестру з двома близькими подругами та його з дружиною. Коли ж побачив цілий стіл гостей, обімлів. “І де це ти, мамо, грошей так багато на святкування знайшла? І це за твоєї невеликої зарплати. Невже новий чоловік з’явився?” – запитав мене Гнат.

Син передав ці слова Люді, і вона накрутила його. Сиділи вони все свято, начебто лимонів об’їлися.

Грошей подарували мені. як я вже сказала, небагато. Натомість подарунки добрі: фен, тостер та німецький кухонний комбайн, який і тісто місить, і навіть овочі на олів’ї ріже. Давня моя мрія! Хоча не в подарунках суть, а в тому, що посидіти з близькими вдалося душевно. З піснями за столом та з танцями. Я це святкування на все життя запам’ятаю!

Коли ж Гнат на ранок дзвонив, то почав він з того, як я могла промотати такі гроші на святкування в ресторані. Далі почав скаржитися, що ніяк не збере грошей на машину, а кредит брати не хоче. І що я спустила всі гроші в трубу, але ж обіцяла їм на весіллі грошей зібрати на машину.

І що приховала, що були в мене гроші, а я нікому не сказала, щоби не зазіхали на них. Зробила все собі, а сину рідному не допомогла. І чую, що каже він не своїми словами, ніби невістка Люся йому це нашіптує. І так мені сумно стало. Хоч плач. Запропонувала йому ті 200 доларів, що мені подарували, а він кинув трубку.

Тепер із сином спілкуємося холодно. Невістка з того часу жодного разу не зателефонувала. У гості вони до мене не заходять. А якщо в розмові з Гнатом торкаємося теми машини, то тут я одразу чую на свою адресу шквал звинувачень. Свати теж непривітні на мене, невістка налаштувала.

І що подвійно прикро, машина їм не надто потрібна була раніше, збирали на неї гроші мляво, з небажанням. А як тільки я ювілей відіграла – машина їм одразу й знадобилася.

Що тепер робити, не знаю. Вже думаю, може, я справді вчинила не правильно, егоїстично і зараз просто шукаю собі виправдання? Відчуття провини так і тисне на мене. Невже я мала собі відмовити, щоб Гнат з дружиною їздили на новому авто?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело