Я ніколи у житті не стикався з людьми, які думають лише про мої гроші. Але тепер я познайомився з такими. Ними були мої свати. Здавалося б, що нас мало об’єднати спільне г0ре, а замість цього воно нас розвело по різні сторони барикад.

Ми з дружиною купили квартиру уже, коли були у шлюбі, хоч і була вона куплена лише за мої гроші. Я чомусь дуже довіряв їй та був переконаний, що це правильне рішення. Її батьки лише допомогли нам з ремонтом у ванній кімнаті та купили диван у дитячу кімнату.

Через два роки спільного життя дружини не стало. Я залишився сам з однорічною дитиною на руках і очікував підтримки від близьких людей. А натомість свати прийшли до мене й почали вимагати, щоб я повернув їм вартість половини квартири, а якщо я не зроблю цього, то грозилися звернутися до суду.

Я не міг повірити у те, що відбувалось, хотів вірити, що це дурний сон. Люди, які мали б розуміти моє горе, спішити на допомогу, роблять моє становище ще гіршим. Гаразд, їм наплювати на мене, але чому ж вони не думають про свого єдиного внука?
Я не впевнений, що хоч один суд вони зможуть виграти.

Мені здається, це неможливо, проте я не хочу доводити справу до такого становища. Я хочу сам їм пояснити, що це неправильно з їхнього боку, що вони повинні подумати про онука. Я не вірю у те, що відбувається, бо раніше ми нормально спілкувалися.

Мої батьки просять мене не турбуватися через це, мов з часом вони заспокояться, але як я можу закривати очі на таку поведінку? Вони двоє дорослих та свідомих людей, які хочуть забрати останнє у свого єдиного онука! Хіба це нормально?

Єдине, що мене зупиняє обірвати вся зв’язки з цією родиною – це те, що менший на кілька років брат дружини стоїть на моїй стороні та намагається донести батькам, що це неправильно, проте поки вони його не чують, вважають дитиною. Хоча у цій ситуацій він поводить себе як дорослий, на відміну від них.

Я стою з іншого боку барикад від людей, з якими мав би об’єднатися після такого горя. Інколи я ловлю себе на думці, що просто божеволію. Але не можу повірити, що все це відбувається зі мною… Поки я не знаю, як жити далі і як витримати майбутні суди…

Джерело