В суботу я так вимоталася: всю господарку обпорала, їсти приготувала, в хаті прибрала. Ледь до ліжка дійшла. Я ж то після таких деньочків за хвилину засинаю. А тут зять заходить, йому, бачте, телевізор закортіло подивитися.

Так вийшло, що дочка з зятем, які до того два роки жили в області, переїхали жити до нас, в районний центр. Ми хоч і в місті, але живемо у своєму домі, маємо невеличку господарку. Дітей до роботи не заганяємо, тим більше, Мирослава молода матуся, а ми щасливі бабуся з дідусем. Але недавно ситуація змінилася. Я вже й з дочкою говорила, але їм так добре живеться, що міняти нічого не хочуть. Ще б пак, за наш то рахунок

Дочка вийшла заміж і переїхала жити з чоловіком до області. Там вони орендували квартиру. Що зять, що наша Мирося там мали хорошу роботу. Але вже більше як два роки вони живуть в нашому домі.

Ми живемо в районному центрі, але у своєму будинку, маємо з чоловіком невеличку господарку.

А переїхали молодята, тому що зять змінив роботу, там довга історія, але мова не про це.

Пів року тому ми з чоловіком купили їм в нашому районі квартиру, але там потрібний капітальний ремонт.

Спочатку ми прийняли їх з усією душею, все господарство, приготування їжі було на нас. Багато допомагали з дитиною (внучка в нашому домі з’явилася на світ). Я з самого початку говорила, не витрачайте гроші на небилиці, збирайте на ремонт і меблі в майбутній квартирі.

Спочатку все було добре, але з часом ми з чоловіком дуже від усього втомилися (фізично і морально). Початком було те, що зять став перебирати їжею (люблю, не люблю), потім наприклад, з салату вибирати і викидати оливки. З голубців з’їдав одну начинку і казав, щоб я побільше клала фаршу.

Ми займаємо зал, вони кімнату дочки. Спочатку я пропонувала помінятися кімнатами, але вони не захотіли. А тепер ввечері раніше не можу лягти, бувало, втомлюся, засну, дочка прийде в нашу кімнату, онучка завжди у нас грає, я сплю, вона по мені лазить, і зять прийде, сидить. Дочка з онуком, бог з ними, але з зятем так не комфортно і соромно спати при чужому чоловікові. А буває так втомлюсь біля господарки, що засинаю за хвилинку.

Кілька разів дочку просила, щоб він не заходив, але нічого з того не вийшло. Але соромно і прикро, що самі цього не розуміють. Зараз я і чоловік на пенсії, доходи зменшилися, але комунальні послуги, продукти все залишилося на нас. Мені важко тягнути дві сім’ї і фінансово і фізично, але за цю втому відчуваємо провину. Не можу дочекатися, коли діти з’їдуть, але боюся, що і тоді нам доведеться їздити до них допомагати.

Я хочу на старості літ в своєму домі відпочивати, а мені не дають…

Що робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне

Джерело