Всім привіт, мене звати Марина, нещодавно виповнилося 38 років і я мати 5-ти чудових дітей. Насправді скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла мати велику сім’ю. Зустріла свого чоловіка ще в університетські часи і з перших днів знайомства почали обговорювати тему дітей. На 4 курсі я завагітніла першою донечкою. З Миколою одразу одружилися і стали жити разом.

Через два роки я дізналася, що вагітна вдруге. Чесно кажучи, ми дуже зраділи, адже маленька різниця у віці – це доволі класно. Дітки зможуть разом гратися і стануть справжніми друзями. Звичайно, було важко, але я легко вміла вправлятися з дітьми. Тому ще через три роки народився синок Іванко. Нас стало п’ятеро в оселі: я, коханий, дві прекрасні донечки і маленький синок.

Сім’я була дружня та сповнена веселощів. Час від часу проскакувала думка завести ще дітей, але на той момент фінансові та житлові можливості були не зовсім придатними. Чоловік поїхав закордон на заробітки, аби могти забезпечити нас, а я сама залишалися зі всім господарством.

Зовсім не заплановано у 34 роки ми дізналися, що я знову чекаю на дитину. «Значить, так повинно бути» – спливло у думках, тож смиренно стали чекати на появу ще одного дива. Однак на діагностиці показали, що там двійня! Це був і шок, і справжній сюрприз. Тоді нас стало семеро.

А тепер знову…У моїх руках тест із двома смужками. Доведеться шукати більше житло…Не знаю, чи варто? Я люблю дітей, але раптом їх удруге буде декілька…Сумніви полонять мій розум, чи зможемо ми забезпечити всіх належним чином.

Джерело