У нас із чоловіком, можна сказати, нестандартна сім’я, хоча за нинішніх часів таке зустрічається не так вже й рідко. У сім’ї левова частка доходу – моя. Я у нас будую кар’єру і прагну заробляти ще більше. Чоловік працює неповний робочий день на віддаленні, але на ньому все – прибирання, турботи про сина, закупівля продуктів, готування та інші побутові дрібниці.

Чоловік у мене добрий, але за природою не лідер, це йому не дано. Він не рватиметься з жил задля досягнення мети, в ньому немає азарту досягти чергового підвищення, не цікава кар’єра як така. Необхідність йти напролом до своєї мети його гнітить і він дуже швидко видихається. Так буває, не всім хочеться реалізовувати себе саме щодо кар’єри.

Коли ми зійшлися, то він працював повний день в офісі, старанно надував щоки і намагався справити на мене враження здобувача. Але по ньому одразу було помітно, як важко йому це дається. Я думала, що просто такий період – зима, втома, авітаміноз.

Через місяць після весілля фірма чоловіка збанкрутувала і він залишився без роботи. Ось тут у мене очі й розкрилися – чоловік дуже змінився за тиждень удома. Він став спокійнішим, уважнішим, удома стало затишніше, а на мені не доводилося вечорами стояти біля плити. Тоді й було вирішено не мучити себе – нехай сидить удома.

У декреті я майже не сиділа, син якось із перших днів був на суміші. Тому щойно я трохи відновилася, то вийшла на роботу, а всю турботу про дитину та дім взяв на себе чоловік. На той момент він працював уже більше для задоволення і заради того, щоби виплачувати колишній дружині аліменти. Всю свою зарплату він віддавав туди, нашій сім’ї вистачало того, що я заробляю.

З першою дружиною чоловік розлучився саме через те, що вона вічно пиляла його з приводу кар’єри та грошей. У її картині світу вона повинна сидіти вдома, а чоловік працювати. Але з чоловіком їй не пощастило.

Вони розлучилися, є син, на чотири роки старший за наш. Чоловік завжди намагався акуратно виплачувати аліменти. Наразі він віддає на дитину всю свою зарплату, а це близько десяти тисяч, плюс-мінус.

При цьому він ще й спілкується із сином від першого шлюбу. Наш син теж знайомий із братом, але дружби між ними немає, так, просто знайомі. Іноді чоловік обох хлопчиків вивозить кудись у вихідні дні.

Нещодавно я дізналася, що колишню раптом перестало влаштовувати, як утримується її син. Вона пред’явила колишньому чоловікові, що це неправильно, коли одна його дитина щороку їздить на море і телефони змінює щороку, а друга собі такого дозволити не може.

– Вона очманіла? Ти й так віддаєш усю зарплату їй. Чого з тебе брати?

– Мабуть, вважає, що не всю. Я намагався їй пояснити, але коли і кого вона слухала.

Жінка просто втямила собі думку, що її сина незаконно обходять матеріальними благами. Мовляв, не повинно бути так, що одна дитина як сир в маслі катається, а друга задовольняється малим. Її крики з телефону “ти батько, ти повинен забезпечувати всіх своїх дітей”, чула навіть я. Цікаво, а що повинна вона, крім постійних скандалів на ґрунті грошей.

Тепер ми дізнаємось, що колишня подала на чоловіка до суду, щоби встановити аліменти. Чоловік розлютився і сказала, що або вона забирає заяву, або він платитиме рівно стільки, скільки присудить суд і ні копійкою більше. Враховуючи, що зараз вся його зарплата йде їй, а в нього, взагалі-то, дві дитини, комусь явно доведеться стримати апетити.

Який же у жінки буде шок, коли з’ясується, що всі блага своєму синові забезпечую я. І гаджети, і відпочинок, і всілякі розваги. Виявляється, так теж буває – жінка може працювати та заробляти. Якщо вона, звичайно, має таке бажання. Але з бажань колишньої дружини мого чоловіка я поки що помітила лише бажання в’їхати до раю на чужому горбі.

Я знаю, що від цього дитина не постраждає. Чоловік, як витрачав на нього всю зарплату, так і буде. Просто частину речей купуватиме тепер сам, не даючи грошей у руки колишньої. Я взагалі б їй ні копійки не віддавала, а просто частину грошей витрачала на дитину сама, а частину складала на рахунок у банку.

Джерело