На Святвечір і Різдво я зі своєю сім’єю, як завжди на усі великі свята, приїхали в село до мами. Нашій мамі вже 70 років, вона ще сама себе може обходити, але готувати їй важко, особливо для великої родини.

Тому мені довелося день простояти перед тим на кухні, накупити багато продуктів і до мами я приїхала з двома великими сумками приготовлених страв, все – від куті до вареників – готувала лише я. І я так роблю завжди, адже знаю, що крім мене цього ніхто ніколи не зробить.

Моя рідна сестра теж завжди приїжджає з чоловіком до мами, цього разу теж була з ночівлею, але нічого не привезла, як завжди. Мамі дала лише мандаринку в руки, а моїм дітям по 50 гривень.

Таке відбувається завжди, відколи мама не може накривати на стіл для своєї родини, це роблю я, адже старша сестра. Моя молодша сестра Ніна спокійно до мами приїжджає, наче в гості. Одного разу я їй натякнула, що варто було б щось з собою привезти, а Ніна пояснила, що в мене двоє дітей, я з дітьми приїжджаю, тому я й готую, а вона без дітей, лише в двох з чоловіком, посидять та й їдуть.

Я накрила стіл, ми всі гарно посиділи, покликали до себе сусідку, адже вона частенько забігає до мами, коли нас немає, тітку Тамару ми знаємо багато років. На Різдво теж всі разом посиділи, потім потрібно було збирати зі столу, прибирати. Ніна спокійно встала з-за столу і стала збиратися додому. Мені дивно і не приємно, вона доросла людина, невже не розуміє, що я все це роблю не для себе, а для мами і для всієї нашої родини, адже хочеться, щоб в мами теж було б свято. Якби я не турбувалася про це, то нічого б святкового в цей день і її хатинці не було. Сестра ні готувати, ні продукти купувати не хоче, ні прибирати. Вона людина хороша, але мені важко самій, мені в ці дні потрібна допомога та підтримка сестри, а Ніна наче нічого не помічає.

Фото ілюстративне.

Джерело