Все сталося напередодні Нового року. У нас з’явився новий начальник, і так не було секретарки, мене попросили побути в його приймальні, доки не знайдуть нову. Дівчата говорили, що Ігор Володимирович віддає перевагу молодим. Я ніколи не хотіла працювати секретаркою. Сидиш цілий день одна, пошта, чай, кава, телефон. Але, все-таки подумала — гаразд, я посиджу. І бос, потім він усміхається до мене, потім відпускає жарт. Спочатку я зробила суворе обличчя, а потім теж почала усміхатися. Це стало кумедним. Хто я йому?

Він старший, ти не можеш відібрати в нього лиск. Я ніколи таких костюмів не бачила, свіжа сорочка, краватка. Взуття завжди блищить – такі люди не сходять із килима. І ще він міняв дyхи майже кожен день, пройде, і в мене запаморочиться голова. Я подумала, що справа в запаху, проте, як тільки він дивиться, у мене душа йде в п’яти. Я одразу уткнуся в монітор, ніби я працюю. Потім сама почала дивитися на нього. І Ігор Володимирович відчув, що почав ще більше жартувати і навіть зупинився біля мого столу. Через два тижні вони знайшли для нього секретарку. Так нічого особливого. Я навіть була здивована. Що у ній знайшов? У мене була термінова робота і я затрималася допізна.

І ось уже швидко хочу вийти, щоб не запізнитися на електричку, як раптом різко зустрічаюся з Ігорем Володимировичем. Він здивувався, що я ще була в офісі. Я розповіла, що до чого. І він запропонував мене підвести. Спочатку я відмовилася, але коли ми спустилися, він запропонував ще раз своїм строгим голосом і я сіла в машину. Ми ні про що не говорили. Здавалося, ніби Ігор Володимирович уткнувся у власні думки. Коли ми прощалися, він просто кивнув, не обернувши голову. Проте, через тиждень Ігор Володимирович запросив мене на вечерю. Він довго не вмовляв, та й не треба було. Я була вільна і мені цього хотілося. Я не розраховувала ні на що серйозне від Ігоря Володимировича, просто ще один роман.

І мені було байдуже, один він чи ні. Він виявив до мене інтерес, що ж, це чудово. Чому б не відповісти. Він мені також подобався. І було зарано думати про те, чим усе це закінчиться. Ми їхали вечірнім Петербургом, Ігор Володимирович був за кермом. Цього разу він багато говорив і був дуже пересічний. Я кликала його на ім’я. Ігоря Володимировича це задовольнило. Ми добре посиділи у дуже модному ресторані, подалі від центру. А потім ми пішли пити каву в маленьке та тихе кафе невеликого готелю, де зупинилися. Мене мучила одна річ: я не могла з кимось поділитися цим. Я не могла розповісти нікому про вечір із Ігорем Володимировичем на роботі…

Володимировичем. І наш роман продовжувався. Це були останні вихідні перед Новим роком, і ми з Ігорем Володимировичем у п’ятницю поїхали до Володимира, подалі від сторонніх очей. У середу мені зателефонувала Олена. Ми були друзями, але потім вона зникла, і ми не розмовляли понад рік. Я була здивована і рада отримати від неї звістку. Ми домовилися зустрітись. Я була рада цьому, тому що нарешті можу комусь розповісти про свої нові стосунки. Ми сиділи в ресторані, і я не впізнала життєрадісну Олену, яку колись знала. На ній був такий дорогий костюм, макіяж та зачіска! Але їй не було радісно. Я дізналася, що вона дуже самотня.

Вона вдало вийшла заміж, за чоловіка, якому тільки й потрібний був статус одруженого чоловіка. А нове коло, в яке Олена потрапила її не прийняло. Ось вона й лишилася сама. Вона не говорила про це прямо. Але за моїми враженнями, її чоловік виходив рано-вранці і повертався дуже пізно. А бувало, що не приходив днями. Але Олена сама жила добре. Цілий день проводила у бутіках, фітнес залах і так далі. Потім вона раптом вирішила спитати про мене. Я розповіла, що у мене з’явився новий із керівництва компанії. Потім я показала парфуми, які Ігор мені подарував та сказала, що на новорічні канікули полетимо до Єгипту. Олена насyпилася, дістала такі самі парфуми зі своєї сумки і сказала, що її чоловік сказав їй, що у нього відрядження.

Джерело