Я з Ольгою дружила ще з дитинства, жили по сусідству та ще й мами наші товаришували, а тому ходили в один садочок, потім 11 років за однією партою. Ні дитячі бійки, ні підліткові сварки через увагу хлопців нас не торкнулись, ми дружньо спілкувались, часто ночували один в одного, ледь не жили по черзі у різних сім’ях. Всі дивувались і називали нас сестрами, а ми дійсно були один одному, ніби рідні.

Не зважаючи на те, що після закінчення школи професії обрали різні, вступили в один університет, просто на різні факультети. На першому курсі вирішили, що жити будемо в гуртожитку, а на другому вже, коли трохи освоїмося, знайдемо роботу і разом будемо знімати кімнату чи навіть квартиру, щоб жити, як дійсно дорослі і самостійні.

Потім навчання закрутило геть голову і займало майже весь час, проте навіть на вихідних, коли кликала кудись Ольгу на каву чи прогулятись, вона завжди відмовлялась. Казала, що то курсова робота горить, то в них там збори групи якісь, то ще щось. Я жаліла подругу, що в неї геть нема вільного часу і думала, може вже запропонувати допомогу свою чи що.

Коли знову подзвонила запросити її до кінотеатру, та хриплим голосом та голосно кашляючи повідомила, що прихворіла і лишається в гуртожитку на всіх вихідні. Боїться, що може бути заразною, тому попросила не провідувати її і батькам не казати, щоб ті не хвилювались.

Я побажала швидкого видужання і вирішила влаштувати їй сюрприз: купила фруктів, улюблених горіхових тістечок з полуничною начинкою та поїхала до подруги, бо та жила в гуртожитку через 2 вулиці, щоб підвищити настрій. Але картину я застала досить цікаву.

Ольга з шикарною зачіскою, дорого та нарядно одягнута вибігає з під’їзду гуртожитку та пірнає швиденько в таксі.Я тоді все і зрозуміла, подумала, що та завела нових подруг, цікавіших за стару шкільну подружку-відміннницю. Спочатку хотіла все виговорити, а потім подумала, що буде зайвим і просто перестала дзвонити і будь-як підтримувати зв’язок, а там ніби і не помітила, чи помітила і була рада…

Я відволікалась на навчання, а потім і зустріла Андрія, закохалась, в мене з’явилось моє особисте життя. Аж як одного вечора, на день Святого Валентина хлопець запросив мене на побачення в дорогий ресторан і побачена там картина змусить ніколи не забути цей сюрприз…

Моя подруга Ольга проводить вечір, танцює і цілуєтьcя прямо за столом з…моїм батьком!

Вона зізналась, що закохана в нього з 14-ти років, і ще з 11-го класу вони таємно зустрічаються, що він теж її любить. А зустрічі зі мною вона уникала, бо соромно було в очі дивитись.

Я завтра їду додому розповісти все мамі, але не знаю, чи правильно роблю. Вони люблять один одного, але руйнують мою сім’ю та нашу дружбу…

Джерело