Він одружився з Ангеліною два роки тому. Сама невістка з селища, тому охала і ахала, коли побачила нашу квартиру в самому центрі Полтави. Після весілля невістка була проти спільного проживання, та й я не горіла бажанням, щоб чужа людина на моїй території господарювала.

Я розуміла, що іпотеку наречені не потягнуть. А якщо підуть на орендовану квартиру, онуків я не скоро дочекаюсь. Думали ми й ворожили, вирішили все-таки з’їхатися. Це була найбільша помилка.

Проблеми на себе чекати не змусили. Ліна нічого не хотіла робити по дому. Усі домашні обов’язки впали на мене. Її максимум – це помити по собі тарілку або закинути речі у пральну машину. Спочатку я мовчала, а потім вирішила вивести невістку на розмову.

— Я в цьому будинку гостя, тож нічого робити не збираюся. Квартира ваша, ви й прибирайте, – відповіла невістка.

Провокувати конфлікт я не стала, тож звернулася до сина. Однак він нічого путнього теж не відповів:

— Вона ж має рацію, мамо. Ти ж господиня в цій квартирі, чого вона лізти буде? Ти ж потім докорами її завалиш, якщо вона щось не так зробить.

— Я вас, діточки, обслуговувати не наймалася. Хочете в мене жити, отже, поважайте мої правила, — я не витримала.

Невістка влаштувала сценку, що я її дорікаю тим, що вони зі мною живуть. Навіщо перекручувати інформацію? Я мала на увазі, що в квартирі живуть три дорослі людини, а прибираю, готую і перу я одна. Загалом, діти на мене образилися та з’їхали на орендовану квартиру.

Спочатку наші стосунки з сином були на тому ж рівні. Точніше, мені хотілося в це вірити. Проте він перестав приїжджати та відповідати на дзвінки. Я дзвонила сама і нав’язувалася.

Однак, усі свята ми відзначали у мене. Невістка була не зразковою господаркою, тому їй було за радість прийти на все готове. В гостях вона навіть не піднімалася з дивана, а я й не наполягала — ще скаже, що я змушувала її допомагати.

Цього разу я зателефонувала синові та запитала, які плани на Новий рік. Він відповів, що збирається відзначати у сімейному колі.

— Приїжджайте до мене, буде веселіше разом, — запропонувала я.

— Мамо, Новий рік треба святкувати вдома із найрідніщими, тому ми хочемо відзначити самі, — відповів син.

Ось так однією фразою син викреслив мене зі свого життя. Я не стала нічого з’ясовувати, просто покинула слухавку. Тепер я не маю жодного бажання святкувати. Дуже прикро, що син так вчинив, адже він був для мене всім. Як шкода.

Джерело