Є в мене друзі. Антон та Аріна. Живуть вони в Миколаївській області, y невеликому курортному селі на березі Чорного моря. Сталося так, що минулого літа в друзів сім’ї Антона народилася дитина, і мого друга та його дружину Аріну покликали бути хрещеними батьками (пар було дві, тому друзів покликали вдвох відразу).

Антон погодився та поїхав разом з дружиною до друзів на хрестини. Церемонія пройшла успішно, без всіляких казусів. Після таїнства зібралися невеличкою компанією: Антон з Аріною, інша пара, батьки похресника та бабуся з дідусем.

Всі раділи та приділяли багато уваги новому маленькому члену сім’ї. Відгуляли хрестини спокійно, в колі рідних, без масштабних п’янок, як це буває. І тут бабця завела розмову про те, як їй до вподоби хресні батьки саме мої друзі, мовляв дуже хороші та пристойні люди. А ще їй дуже подобалося те, що Антон з Аріною живуть біля Чорного моря.

-Тепер то онук наш має таких прекрасних хрещених батьків. Так ще й біля моря живуть, в такому красивому місці! Обов’язково в гості приїдемо! Тепер то є до кого. І можна ж не переживати про житло на час гостювання! – не могла заспокоїтися з радощів бабця.

І хто б міг подумати, бабуся виконала свою обіцянку та практично через два з половиною тижні приїхала разом з чоловіком в гості до Антона. Правда, друг чоловіка зателефонував та уточнив, чи можуть ті в нього пожити. Порадившись з Аріною, вони вирішили, що приймуть в гості бабусю з дідусем їх похресника.

Загалом Антон з Аріною пошкодували про своє рішення, адже в них тоді був розпал сезону, треба бути цілими днями на роботі, щоб заробити достатньо грошей і протягнути наступну зиму. Тому Антон став працювати більше, а Аріні довелося відпроситися на декілька днів, щоб гідно прийняти гостей. Плюс в подружжя невелика двокімнатна квартира, тому жили по двоє в кожній кімнаті та старалися бути тихо(хоча це відноситься лише до Антона з Аріною, бо ж новоспечені родичі себе ніяк не стримували в голосі розмов та перегляду телевізора).

В підсумку мої друзі з полегшенням зітхнули, коли ті двоє нарешті поїхали. А потім одразу зателефонували кумам, щоб сказати, що більше вони їхніх батьків не зможуть прийняти. Пів біди, якщо це будуть похресник та куми, але батьки кумів – це вже занадто.

А мене здивувала наглість людей, яким вже давно за шістдесят років. Бо ж поїхали вони без попередження. Про їх приїзд повідомив їхній син, кум мого друга. Тим більше в розпал сезону, коли людям необхідно заробляти гроші, бо хоч вони і живуть на курорті, проте вони там далеко не відпочивають. Упаси боже, якщо чесно, мати таких нахабних родичів, що вирішили використати тебе як безкоштовний пансіон.

Джерело