Жив в селі чоловік похилого віку. Було у нього багато онуків і дітей. Так як він прожив багато років, у нього було чимало життєвого досвіду, яким він хотів поділитися зі своїми близькими. Старий навчав своїх онуків життю, давав їм цінні настанови. Крім того, він розповідав повчальні історії.

Одного разу один з онуків запитав у дідуся про те, як же він зміг зберегти  спокій, адже він стільки всього пережив. Чоловік відповів, що все життя оберігав серце від спокус. Він сказав, що ще в його молодості один священик навчив його трьом речам. Кожен день, коли він виходив на вулицю, він робив три речі.

Перше – чоловік піднімав очі в небо, згадував, що там його небесний батько. Саме він стежить за ним, захищає і направляє на правильний шлях.

Друге, що робив чоловік, – він дивився на землю. У цей момент він розумів, наскільки мало потрібно місця для його могили.

Третє – чоловік звертав увагу на бездомних. Після чого він розумів, що дуже вдячний за все, що у нього є. Саме ці три речі допомогли тоді молодому хлопцю до старості залишатися щасливим і безтурботним.

Джерело