Все життя я думав, що в інших країнах справжній рай. У них кращі умови, заробітні плати, закони та загальний рівень добробуту. З 16 років планував спершу вступити до університету десь в Європейській країні, потім виїхати за обміном студентами, а в результаті отримав запрошення на роботу після отримання диплому у невелику компанію в Польщі. Однак моїй радості не було меж. Знав би я, що на мене там очікує, ніколи б не проміняв свою рідну країну.

Оформив робочу візу на цілий рік, зібрав речі та поїхав за новими враженнями та успішною кар’єрою. Переїзд вдався, я був дуже задоволений, що виконав свою мрію. Потрапив на склад хімії та косметики у місті Пщина у Польщі. Саме місто мені дуже сподобалося. Займався там спершу координацією збиранням товару за контролем накладних. Не зважаючи на той факт, що мову я знав, все одно дуже боявся мовного бар’єру. Але за короткий час почав розуміти, що все добре і мій рівень володіння польською цілком задовільний.

Лише через три місяці компанія запропонувала мені іншу вакансію у їхньому в офісі – координатором з підбору персоналу. Моїми обов’язками стала робота з іноземцями, які виявили бажання приїхати працювати до Польщі. Я допомагав адаптуватися їм у перші часи. Оформляв всі потрібні документи, контролював, щоб не було проблем на кордоні і таке інше. Перші декілька місяців я перебував в ейфорії і не помічав нічого негативного навколо себе.

А потім стало зрозумілим, що більшість преференцій рівня життя працюють і стосуються лише місцевих жителів, а не всіх загалом. Податки у них на порядок вищі, а моя заробітна плата була більшою, аніж середня в Україні. Компанія, в якій я працював, платила мені набагато менше лише за те, що я не місцевих житель, а іммігрант. Якось мені терміново знадобилося попасти до терапевта і що ви думаєте? – Стикнувся із відомими Європейськими чергами. Найближчий запис мене очікував лише через 7 місяців. Та за цей час можна й копита відкинути!! Жителі виявилися не такими й привітними, як мені здавалося. Українці і то, набагато щиріший народ.

Якщо говорити коротко, після року праці закордоном – я повернувся до рідної України і дуже цьому радий. Більше не буду шукати щастя бозна-де, краще віднайду його тут, на Батьківщині.  Це ж треба було всю молодість мріяти про переїзд, аби так розчаруватися.

Джерело