Я пішов з сім’ї чотири роки тому, пішов, незважаючи на прожиті роки в турботі і добрі, пішов, забувши про дочку. Важко сьогодні, озираючись на кілька років назад, усвідомлювати, що зробив дуже поганий вчинок щодо дружини і дочки, зрадив їх. На той момент я так і не зрозумів, що я, як чоловік і батько, повинен бути з ними, навпаки, повівся, як справжній егоїст.

Зараз мені 44 роки, я сам був ініціатором розлучення. Якось повернувшись з роботи, з порога я повідомив дружині, що закохався в іншу жінку. Моя нова пасія була молодша за мене майже вдвічі, їй було всього 26 років.

Я сам запропонував розлучитися. Дружина мене любила дуже сильно, вміло створювала сімейний затишок, полегшувала побут, ми жили тихим розміреним життям. А я подав на розлучення, пішов, не обернувшись, різко, не захотів почути її, спалив мости і всі справи. Що вона пережила тоді і досі переживає, одному Богу відомо.

Наче павич, я розпустив хвіст перед іншою – молодою, красивою, активною, з нею мені здавалося, що життя знову заграло різнобарвними фарбами. Від дочки я не відмовлявся, але вона зі мною не спілкується, хоча я продовжую допомагати їм.

Але моя молода дружина мене розчарувала. Вона виявилася не тією, якою була в період знайомства, я теж не виправдав, як виявилося, її надій. У мене, майже вже «дідка» небагато спільного з молодою дружиною. Мені хочеться спокою, затишку, а їй потрібно розважитися в галасливій компанії. Наша «молода» сім’я скочується в прірву, особливо в матеріальному плані. Дружина марнотратка! Мій бізнес приносить непоганий прибуток, але через безліч потрібних і непотрібних її покупок, ми ледве зводимо кінці з кінцями.

До того ж роки беруть своє, я втомився, а любов минула, і думки мої сьогодні все більше про першу сім’ю. Я хочу повернутися до першої дружини, але, на жаль, як то кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш.

Нещодавно у моєї дочки відбулася довгоочікувана подія – дівчина заручилася, але мене на урочистості не запросила. Дочка не захотіла бачити мене на своєму святі, занадто сильно ображена на мене через зраду і через те, що я пішов з родини.

Я не тримаю образи, адже заслужив. Тяжко. Майбутнього зятя бачив крадькома. З роками я зрозумів, як погано я зробив їм, думаючи лише про свою любов. Що саме сталося? Прийшло усвідомлення, що зруйнував життя нашої родини, зламав їй життя, все зробив легко і просто.

«Підеш, зворотної дороги тобі не буде», – вона сказала мені тоді, благаючи схаменутися. Про зворотну дорогу я тоді не думав. І не думав, що втрачаю найрідніших мені людей.

Ми з дружиною іноді бачимося, обговорюємо справи дочки, розповідаємо один одному про події на роботі та інше, поводимося, як непогані друзі. А на душі у мене туга, я згадав, як сильно люблю її… Вона зуміла пережити мою зраду, витримала мій відхід з сім’ї.

На жаль, я зрозумів дуже пізно, що по-справжньому любив лише свою першу дружину, але вже нічого не змінити. Коли розповів про свої почуття колишній дружині, вона якось посміхнулася, сказала, що більше не вірить мені, і мого повернення в сім’ю не хоче. Прошу у неї пробачення за свої вчинки. Каже, що давно пробачила, забула. Неправду говорить…

А моя нинішня дружина не любить мою дочку – спільних дітей у нас поки немає, та й я не знаю, чи варто мені жити з нею далі взагалі.

Фото ілюстративне – argudanmousosh.