Батька не стало на початку цієї зими і після цього мої стосунки з братом дуже зіпсувалися. Брат з дружиною розраховували на спадщину, але не отримали нічого, тому що тато ще за життя все переписав на мене.

Мені 29 років, Олексію 32. Різниця у віці не суттєва, але я з ним не спілкувалась ні на вулиці, ні вдома. Напевно, ми з ним дуже різні. Найбільше мені не подобалося те, що брат ніколи не мав своєї думки, завжди робив так, як казали йому інші.

Колись він слухав друзів, а зараз за нього все вирішує дружина, без неї він не приймає жодного рішення. Але я з цим звиклася, в їхню сім’ю намагаюся не влазити, і в свою їх не впускаю.

Ми обоє з’їхали від батьків. По мірі можливості я допомагала батькам, привозила все необхідне. П’ять років тому не стало мами, після цього я почала їздити до тата частіше. Прибирала, готувала, прала, адже тато звик, що все це колись робила мама.

Брат із дружиною до батька не поспішав, приїжджав один раз на рік – на татовий день народження. За столом вони з дружиною постійно скаржилися як їм непросто живеться, адже у них немає власного житла.

Близько двох років тому у тата погіршилося самопочуття. Підтвердилося те, чого я найбільше боялася. Щось було відкладено в мене, якісь заощадження були у батька, але вони зникли миттєво.

Я звернулася по допомогу до брата. Все ж таки це і його батько теж, я думала, що він допоможе. Що гроші у них відкладено, я знала, вони збирали на квартиру. Але невістка за брата прийняла рішення і сказала, що вони не дадуть грошей. Квартира для них виявилася важливішою.

На той час я жила у своїй невеликій, але дуже комфортній квартирі-студії, яку я вирішила продати. Тато відмовляв мене, але я йому сказала, що і так планувала розширюватися, тому все добре.

У батька був автомобіль та дача, крім квартири. Але я вирішила, що машина мені потрібна, щоб возити батька, а дача була в занедбаному стані, щоб її добре продати, спочатку її треба було привести в порядок.

Незадовго до того, як тата не стало, все своє майно – і квартиру, і дачу, і машину він оформив на мене. Брат про це нічого не знав, тому вони з дружиною в перший же день почали говорити про спадщину.

– Потрібно швидше це все оформити. У нас тут варіант з квартирою підвернувся хороший, – почала невістка, а я не відразу зрозуміла, про що вона говорить.

В той день розмови не вийшло, брат із дружиною зрозуміли, що я не в тому стані, щоб розмовляти. А потім вони з’ясували, що ніякої спадщини не існує, все татове майно ще за життя він подарував мені.

І Олексій, і його дружина вважають, що батько не мав права так чинити. І якщо він вже так несправедливо поступив з рідним сином, то я маю поділити все по-чесному. Тільки от у мене немає ніякого бажання з ним ділитися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело