Коли я була ще маленька моєю мрією було, щоб мама менше працювала. Крім мене у батьків було ще 2 дітей, тому своє дитинство я згадую з тяжким зітханням. Адже оскільки я найстарша, всі обов’язки по домі мама ділила зі мною.

Звісно, я від цього в захваті не була, адже якій дитині захочеться мити посуд, прибирати ще й за братом і сестрою дивитись. Батько багато працював на заводі, тому його ми толком бачили лише в неділю, мама також мала роботу на цьому ж заводі, але з трішки іншим графіком.

Щодня ми спостерігали та дивувались, як мама все встигає – здавалось, що вона ніколи не спить. Зранку одягала нас, збирала в школу та готувала сніданок для усіх, потім йшла на роботу і коли поверталась, ще з нами уроки вчила та встигала щось смачненьке приготувати. Пам’ятаю, як вона любила щось спекти, але на це зовсім не було часу.

Завжди хотілось, щоб мама більше відпочивала, тому коли я підросла знайшла собі роботу – таким чином фінансово допомагала своїй сім’ї. Хоч я і дорослішала, будувала своє життя та кар’єру, але про дитячу мрію завжди пам’ятала.

Два роки тому мама нарешті перестала працювати й осіла вдома. Тоді я змогла здійснити задумане – купила їй великий набір для приготування випічки, щоб та займалась улюбленою справою. Ну і звісно, тепер ми часто всією сім’єю їздимо разом відпочивати. І я дуже рада, що моя дитяча мрія змогла здійснитись, навіть після стількох років.

Джерело