Моя найкраща подруга Олена вже років 4 роки працює за кордоном. Живемо ми з нею в селі по сусідству, хата з хатою. Коли Олена їздить в Італію, я часто сиджу з її дітьми, адже їм особливо немає кому допомогти.

Частенько я забираю дітей сусідки до себе на вихідні на цілий день, адже теж дві донечки маю, вони граються разом, їх дітки спокійні і виховані гарно. А живемо ми з батьками чоловіка, свекри дуже нам допомагають, тому з дітками мені не важко зовсім, я вдячна родині за таку суттєву допомогу та підтримку.

Олена добудовує велику пристройку в хаті, поміняла старенький паркан на новий, збудувала новий хлів та комору. Вона привозить гроші, а її чоловік наймає робітників і разом з ними все робить. загалом вони все краще і краще стають жити, я знаю, що Олена в Італії важко працює, але й заробляє вона добре.

Мій чоловік теж інколи допомагає, коли просить сусід. То піднести щось потрібно, то позичити інструмент, то ще щось привезти чи замовити. Мій чоловік ніколи за це ні копійки не взяв, ну хіба з сусідів можна брати плату, тим паче ми ж друзі. Та й не зручно якось, адже звикли, що людям потрібно допомогти, нам не важко зовсім.

А минулого літа Олена з чоловіком машину придбали, недорогу, але все ж. Мій чоловік цілу осінь ходив до сусіда, допомагав будувати гараж, щоразу чоловік йшов з задоволенням, щоб допомогти, навіть не втомлювався там.

Цієї зими занедужала моя свекруха, ми тоді якраз витратили усі свої заощадження, бо купили пральну машинку.

Я звернулася до Олени, вона була якраз в селі. Попросила позичити гроші, 3 тисячі гривень до чоловікової зарплати, я швидко обіцяла повернути. Та Олена сказала, що виручити мене не зможе, бо замовила нові меблі.

І взагалі вона не розуміє, чому я так хвилююся за свекруху, це ж нерідна мати. І це мене засмутило найбільше, бо коли моя свекруха готувала вечерю її дітям, сушила мокрі чобітки, коли мама за кордоном рідна гроші заробляла, то вона так не думала.

Я знаю, що в Олени гроші є, вона має право мені відмовити, це її вибір, але лише тепер я зрозуміла, як вона ставиться до моєї родини. Прикро від того, адже стільки часу ми так добре ставилися до цих людей.

А на днях, коли було багато снігу, у сусідів завалився дах на літній кухні, прибігав сусід до мого чоловіка, просив допомогти. Та він навіть з хати не вийшов, сказав, що йому ніколи. Я лише зараз думаю, чому ми були такі нерозумні всі ці роки? Для чого робили цим людям добро, коли вони його зовсім не помічали, виходить?

Фото ілюстративне.

Джерело