Біля самого РАЦСу Толік зробив мені цей “сюрприз”. Звісно, весілля не відбулося. Я краєм ока бачила щасливі обличчя Люби та її подруги Андріани. Зібравшись, я поїхала додому, і тільки згодом відкрилася вся правда.

У мого хлопця є сестричка. Люба завжди мріяла про те, щоб її братик одружився з її подругою-дитинства Андріаною. Андріана з Толіком в юності навіть зустрічалися, але це було несерйозно.

Улюбленим заняттям Люби було розробляти план возз’єднання Андріани та Толі. Після того, як я з’явилася в житті Толіка, вона будувала підступні плани про те, як вона розлучить мене з Анатолієм і поверне його до лап Андріани.

Через все це у мене з Любою стосунки не склалися з першого дня. Мати мого хлопця надивившись на те, як до мене ставиться її дочка, почала ставитися до мене так само, а потім взагалі сказала, що я її сину не підходжу.

Гнітюча тиша перед весіллям з боку сім’ї нареченого мене насторожувала, ще більше мене турбувало те, що Андріана з Любою перестали діставати нас дзвінками.

Напередодні весілля несподівано біля мого автомобіля спрацювала сирена. Коли я вискочила на вулицю, то побачила поряд з машиною дитину, що плакала і казала, що її котик заліз під автомобіль. Я не могла залишити дитину, що плакала. Коли я зазирнула під автомобіль, то жодного кота там не побачила. Після того, як я піднялася, дівчинка теж дивним чином випарувалася.

Мені нічого не залишалося, як повернутись додому.

Вранці провела нареченого і побачила, що вся моя сукня розірвана на шматки. Коли до мене прийшли перукар та візажист, я сиділа у ванній та ридала. Я зрозуміла, що поки я там шукала неіснуючого кота в мою квартиру пробралася Люба, тому що вона мала власний ключ від вхідних дверей. Потім я вирішила, що не дозволю цим двом зіпсувати найщасливіший день у моєму житті.

Я перебрала весь свій гардероб і знайшла в ньому бежеву вечірню сукню, в якій і вирішила піти на власне весілля. Стилісту та візажисту довелося на ходу вигадувати мій новий образ. Після того, як я оглянула себе у дзеркало, мій образ мені дуже сподобався.

Потім прийшли подружки нареченої, і я вирушила разом із ними до РАЦСу. Коли Толік мене побачив, то його подиву не було меж. Він підійшов до мене і при всіх принизив, під радісні вигуки сестрички та її подружки.

Після такого ні про яке весілля не могло бути й мови.

Я не змогла отримати від коханого жодних пояснень, а тому просто зібрала речі та переїхала жити до матері. Вже вдома я знайшла в одній із соціальних мереж повідомлення, яке мені написав якийсь незнайомець і яке вже хтось встиг прочитати до мене.

“Я чудово розумію, чому ти виходиш за нього заміж. Я жебрак і ти вважаєш, що в мене немає жодних перспектив, але ти гідна того, щоб бути коханою і мати в цьому житті все, про що ти мрієш. Я добре знаю, що ти любиш мене, адже ніч у тебе вдома була чарівною. Я тебе дуже прошу на знак нашого кохання не одягати білу сукню на своє весілля. Я благаю тебе не відмов мені в останньому проханні!”

У цей момент я зрозуміла, що це все підлаштувала сестричка та її подруга. Я зібрала всю свою волю в кулак і вирушила до коханого. Коли я зателефонувала у двері, то її мені відчинила Андріана, одягнена в білий халатик і вигукнула:

– Толіку, тут твоя колишня прийшла! Давай її на весілля запросимо?

Вона розсміялася прямо мені в обличчя. Я вискочила з квартири і просто побрела вздовж вулиці. Я йшла вулицею, поки випадково не побачила, що в одному з барів сидить мій коханий і просто заливається “біленькою”.

Всередині щось перевернулося. Коли я сіла навпроти нього, він мені розповів, що прочитав це повідомлення вранці, йому його показала сестричка.

Я почала плутано йому все пояснювати, а коли я притягла його додому, то там Андріани вже не було. Після цього я показала йому свою весільну сукню, порізану на шматки і з нього вмить, злетів увесь “пар”. Він одразу ж вирушив до сестрички, щоб серйозно поговорити.

Згодом ми з ним повторно подали заяву до РАЦСу. Одруження було скромним, після нього ми не влаштовували бенкет, а відразу ж відлетіли на медовий місяць до Туреччини.

Фото ілюстративне

Джерело