З такої нагоди я вирішила приготувати Богдану його улюблені реберця з картоплею по-селянськи. Ближче вечора одягла найкрасивішу сукню, підвела очі, і стала чекати чоловіка. Богдан не забарився, та був він без ромашок, що мене здивувало. Я ж нічого не переплутала! Сьогодні в центрі міста я його бачила з величезним букетом. То кому ж він дістався? Я прямо чоловіка про це запитала, і отримала відповідь, якої не очікувала.

– Та ну, це ж Богдан, з білими ромашками. Моїми улюбленими квітами. Але ж приводу немає ніякого. Невже новину якусь хорошу принесе додому?, – промайнуло миттю в голові у Ірини, коли вона через дорогу побачила свого чоловіка з величезним букетом її улюблених квітів. Чоловік її не помітив, швидко сів у автівку і кудись поїхав. Ірина ж, як порядна дружина, поспішила відразу додому, щоб приготувати чоловіку його улюблені реберця. Щаслива, вона так поспішала додому, що мало не летіла.

Адже в їхніх стосунках давно вже твориться справжній бардак. Вони рік, як живуть у різних кімнатах, Богдан завжди затримується на роботі, та й перестав її обіймати, цілувати. Навіть діти підлітки стали запитувати, чи не сталося нічого між ними.

На думку Ірини нічого й не сталося, але Богдан поводився якось дивно. А тут такий сюрприз купив їй букет ромашок. Зрозуміло, що Ірина зраділа, нарешті все у стосунках змінитись і вони знову будуть щасливою родиною.

До приходу чоловіка Ірина вже приготувала їжу, одягла свою найкращу сукню, нафарбувалась і навіть зробила зачіску. Але додому Богдан з’явився в поганому настрої та й букета в руках ніякого не було. Знявши верхній одяг, чоловік одразу пішов на кухню.

– Ну що, їсти де, Ірино? Ти наготувала чи знову свої серіали дивилася, га? – Хриплим голосом сказав до Ірини Богдан, а вона швиденько поставила реберця з картоплею на стіл. – О, інша річ. А що це таке на тобі? Ти чого вирядилася? Ти в дзеркало дивився на себе хоч? Ці сережки, сині тіні та червона помада давно вже не в моді. Так фарбуються хіба що клоуни. І що це за сукня на тобі? У тебе ось уже незабаром третій живіт виросте, їж як порося, а ти сукню одягла. Мадам знайшлася, тьху.

– Плюнув чоловік прямо на підлогу квартири, а Ірина вся червона, як буряк, побігла в свою кімнату. Богдан ніколи її так не ображав. Як він взагалі посмів. І де квіти, які він купив? Чи вони не були для неї, ті ромашки? То для кого ж? Трохи заспокоївшись, Ірина витерла сльози та вийшла на кухню.

– Я бачила тебе сьогодні з квітами у центрі міста, з білими ромашками. Де вони? Кому ти купив їх? – На очах знову почали з’являтися сльози.

– Так, купив, але не для тебе. І взагалі, це не твоя справа, зрозуміла? Іди краще займися собою. – Фиркнув чоловік і продовжив смакувати реберця.

-А я хочу знати! – вигукнула Ірина.

– Для “нового кохання”. Ну що, задоволена?

І справді, для іншої жінки. А що Ірина собі думала весь цей час? Адже поведінка чоловіка була очевидною. У її голові не раз витали думки такого плану, але вона їх відкидала. Якби відкидати не стала, вже давно розлучилася б, пережила б цей стан і жила б далі. Але тисячі жінок бачать очевидне і вважають за краще самим собі брехати, вважаючи, що так краще для усіх.

Фото ілюстративне

Джерело