Орися багато років жила в щасливому шлюбі, вона кожною своєю клітиною відчувала турботу, доброту та кохання свого чудового та людяного чоловіка, в кожному вчинку, в кожному слові було якесь тепло та безцінна повага. Разом вони були зі шкільної лави, познайомилися ще в зовсім юні роки. Пишного весілля не було, та й жили вони просто тихо та мирно, таке враження, що вони не могли налюбуватися один одним, і їм ніхто не був потрібний більше на цілому білому світі.

Але на жаль доля не послала їм діток. Зате подарувала один одного.

Так склалося, що про свою недугу чоловік Орисі дізнався вже дуже пізно. І ось через три місяці в їхньому домі запанувала справжня тиша. Його не стало, не стало турботи, довіри, підтримки та надії.

Було відчуття, що Орися живе в своєму окремому маленькому світі, вона нічого не чула і не бачила навкруг себе. Просто не могла усвідомити, що тепер зовсім одна на цілому білому світі.

Кожен день жінка змушувала себе прокинутися і встати з ліжка, готувати хоч якийсь сірий сніданок, механічно йти на роботу, де всі її шкодували, намагалися зрозуміти та підтримувати, потім поверталася додому, лежала довго на ліжку, поки не забувалася сном.

Час минав. Нічого не змінювалося в її житті, кожен наступний день, був схожий на попередній. Вона навіть забула, що у неї день народження. Як зазвичай в той день Орися стояла біля плити, варила каву і, несподівано, пролунав дзвінок у двері. Жінка здивувалася, адже у неї давно не було гостей, та й не запрошувала вона нікого до себе.

Відчинила двері і розгубилася. Перед нею стояв, розправивши плечі, усміхнений хлопець з букетом великих червоних троянд:

– Доброго дня! Це вам, пані! Вітаю вас щиро!

– Ви помилилися адресою, чоловіче, – промовила розгублено Орися.

– Квартира 89? Орися Степанівна? – здивовано перепитав молодий чоловік.

Орися відразу погоджено кивнула у відповідь.

– Тоді це саме для вас! – знову посміхнувся хлопець і простягнув букет.

Орися взяла квіти і вже мовчки закрила двері за незнайомцем. Стоячи в коридорі з неймовірно красивим букетом в руці, вона розхвилювалася, адже точно такі квіти завжди дарував їй коханий чоловік, саме такі троянди і, саме в такій кількості, спогади почали наздоганяти її миттєво. Раптом між яскравими трояндами вона розгледіла картку. Акуратно діставши і розгорнувши, у неї перехопило подих. Орися прочитала вголос:

– Моїй коханій дружині!

Все попливло перед очима. Букет раптом вислизнув з рук, і квіти повільно опустилися на підлогу.

Такого не буває, це якийсь злий жарт, незрозумілий і зовсім не смішний. Витираючи сльози, жінка збирала квіти з підлоги.

Думки плуталися в неї в голові.

На зворотному боці картки Орися побачила назву салону квітів. Наспіх вдягнувшись, вона, не зволікаючи, поїхала в салон з квітами.

З розкуйовдженим волоссям, вона не відразу змогла пояснити консультантам салону продажу квітів, власне, що хоче від них почути та дізнатися. Вона схвильовано розповідала про своє життя, говорила, що так чинити не добре.

Працівникам довелося дзвонити самій господині салону. Розібравшись в чому справа, плакали і консультанти салону і сама орися.

Виявляється, чоловік розумів, що йому не вдасться справитися з усіма труднощами та перепонами, які чекають на нього, що недуга виявилася сильнішою, чоловік уклав з квітковим салоном договір. Просив протягом 10 років доставляти квіти дружині в день народження і на 8 березня. На 8 березня чоловік зазвичай дарував Орисі її улюблені рослини.

У договорі були прописані всі деталі букета: які квіти, скільки, дати і залишені координати дружини, на випадок переїзду.

Власниця салону продажу квітів настільки була зворушена цим проханням, що погодилася, хоча раніше подібних клієнтів у неї не було, а цього разу вона просто не могла відмовити цьому чоловікові, не зуміла. І навіть прийняла для себе рішення, про яке ще поки нікому не розповідала, що, якщо салон і далі буде існувати, то вона і далі буде доставляти ці квіти Орисі вже за свій власний рахунок, поки буде змоги.

Останні роки Орися живе від свята до свята. І кожен раз щаслива, отримуючи квіти замовлені своїм чоловіком. Начебто він живий, просто поїхав кудись. І яка невидима ниточка все одно пов’язує з ним і дає їй змогу і далі радіти життю і з позитивом та натхненням дивитися в майбутнє.

У ці дні її тепло та затишно, вона любується кожною квіточкою, кожною пелюсткою, вдихає їх аромат. У ці короткі дні Орися буває по-справжньому щаслива. Вона забуває про все на світі, в її душі та думках, лише коханий та щирий її рідний чоловік.

Фото ілюстративне – pixabay.