Ми жили бідно, але твій батько завжди кохав мене, і наше кохання не зникло до старості. Кохання без поваги, немов янгол з одним крилом, швидко падає вниз
Ми жили бідно, але твій батько завжди кохав мене, і наше кохання не зникло до старості. Кохання без поваги, немов янгол з одним крилом, швидко падає вниз.
Стара мати помітила, що син бурчить на дружину і запитала його.
– Синку, чому ти сердишся на дружину? Вона турботлива мати твоїх дітей та любляча жінка.
– Із роками кохання зникає. Замолоду моя дружина була гордовитою красунею, яку я на руках носив. Зараз вона стала звичайною жінкою, яка цілими днями клопочеться вдома.
– Сину ти забув про повагу, – дорікнула старенька. – Ми жили бідно, але твій батько завжди кохав мене, і наше кохання не зникло до старості.
– Я теж поважаю вас, мамо, – зауважив син.
– Хіба твоя дружина не потребує поваги? – запитала старенька. – Кохання без поваги немов янгол з одним крилом, швидко падає вниз.