Була справа, вирішила сукні позбутися. Нова, один раз одягла. Побачення зірвалося, хлопець кинув прямо в ресторані, я в цій сукні була. Думала, зробить пропозицію.

Загалом, ні в чому не винна річ стала джерелом поганих спогадів, вирішила віддати швидше. В оголошенні написала чесно:

“Віддаю сукню енного розміру та кольору, одягала один раз. Є невеликі цятки, розводи від шампанського в районі бокового шва на талії. Тільки самовивіз, хімчистка чи прання за рахунок покупця. Ось фото чека на 3200, ось фото бирки”

Що тут незрозумілого?

Не кожен день гарні речі роздають, тож телефон аж підстрибував від дзвінків. Але всі розмови були такими:

– А ви можете самі мені привезти, а то мені незручно/нема коли/далеко.

Певне, від мене до халявщиків їхати ближче, ніж від них до мене.

Я таких одразу блокувала, не відповідала. Але знайшлася зрозуміла дівчинка, запевнила: заїде, забере. Я посунула заради неї всі плани, не пішла у своїх справах, чекаю.

Вийшла до призначеного часу із пакетом. Просиділа хвилин 20 у телефоні, зателефонувала – не відповідає. Значить, їде, чомусь подумала. Назад вже шкода було йти, чого туди-сюди бігати? Чекаю.

Вона так і не написала, не відповіла. Я 45 хвилин на лавці сиділа.

Наступного дня я знову повісила оголошення, і знову ця панночка у першому ряду. Плачеться, як була зайнята, аж на повідомлення не можливо відповісти було. І взагалі вона ж не зобов’язана мені пояснювати щось, адже ми чужі один одному люди. Сукня ця їй потрібна, тому я повинна сама її доставити.

Дивне було відчуття, я навіть погодилася для сміху, хотілося подивитися, що вона далі робитиме. Тільки ось насправді домовилася з іншою дівчиною.

Та приїхала швидко. Приїхала і розглядає сукню:

– А ось тут якась цятка ніби темновата?

– А ви читали оголошення? Це шампанське бризнуло, залишилися розводи. Можна в хімчистку, можна просто випрати.

– Так ви мали віднести в хімчистку, раз віддаєте! У мене зараз немає грошей, це зрозуміло! Інакше б я купила нове! Візьму, якщо хімчистку оплатите!

Я пішла додому, і дівчина відразу передумала. Давайте, мовляв, так і бути. Але я теж передумала: Повернулась додому, знову повісила оголошення.

“Продам зі знижкою, бо після одного виходу цятка від шампанського. “

Віддзвонилася покупниця одразу. Первела тисячу авансом, щоб я її почекала, під’їхала надвечір, доплатила залишок і поїхала задоволена.

Пляма її анітрохи не збентежила, та її й не видно було майже там. І все б нічого, але ці дві халявщиці досі дзвонять і обурюються, що я їх обнадіяла, плани їм всі сплутала, і тепер з моєї ласки у них сукні на свята немає. А вони на мене вже розраховували!

Джерело