Я вже давно живу сам собою і мене це, в принципі, влаштовує. У мої 43 роки я тяжію до домашнього комфорту та душевного спокою.

Ці любовні пристрасті мені не потрібні, та я їх ніколи, якщо чесно, і не відчував. Поки що не познайомився з Марією. Але замість радості відчуваю дуже змішані почуття – від щастя до страху. Адже Машенька – найкраща подруга моєї доньки.

Згадую себе 20-річним – скільки енергії кипіло у грудях. Ми з друзями-студентами любили відчайдушні види спорту. То сплавлялися бурхливою річкою, то підкорювали гірські вершини, досліджували різні важкодоступні печери.

Не пам’ятаю, коли саме до нашої компанії потрапила Валентина. Її привів Пашка та представив своєю дівчиною. Вона брала участь у всіх наших походах, сміливо стрибала з парашутом і, головне, ніколи не нила і не скаржилася.

Якоїсь миті я зауважив вольовий характер дівчини. А потім… Не знаю, чи потягло мене до неї. Став її обходжувати, незважаючи на друга, та й вона не особливо чинила опір моїй увазі. Діти помітили метаморфози у наших відносинах. Закохані з цього приводу багато лаялися, а потім зовсім розійшлися. Вийшло, що я відбив кохану у свого друга.

Так, мені було трохи ніяково, спільні товариші мене засуджували, що я поставив амбіції вище за дружбу. Так сталося, що ми почали зустрічатися, а за рік одружилися. Я закінчив університет, улаштувався помічником юриста. Валя вчилася на останньому курсі та буквально перед випуском сказала, що вагітна.

Звичайно, я зрадів, адже у нашому житті розпочався новий етап. Дружина трохи сумувала, адже після закінчення університету її запрошували працювати на наш місцевий телеканал.

Але вагітність відсунула ці плани назавжди. Здавалося б, усе вгамувалося, народилася Ірочка. Я плекав свої кар’єрні цілі і вперто йшов до них.

Іноді жертвуючи часом, який міг провести зі своєю родиною. Це було помилкою, але тоді не розумів цього. Напевно, моя регулярна відсутність послужила охолодженню сімейних стосунків. Я навіть не знаю, чи було між нами щире кохання чи то була просто симпатія та захоплення?

У такій атмосфері ми прожили 13 років. Вирощували нашу дівчинку, працювали, але все якось за інерцією. У мене іноді траплялися швидкоплинні романи, які я приховував, хоча сорому за зради я не відчував.

Одного весняного дня дружина приголомшила новиною, що вона подає на розлучення. Як? Чому? Я був приголомшений. Все-таки, «добрі люди» розплющили їй очі на мої пригоди.

Ми розлучилися, а квартиру я залишив своїм дівчаткам. Сам переїхав до своїх батьків, які мешкали в сусідньому місті. Я більше не одружився.

Навіщо? Я вважав, що навіть сильне кохання розбивається об побут і рутину. Мама, на жаль, пішла від хвороби через 2 роки, а потім і батько.

Я залишився один у порожній квартирі. Не відразу, але навчився прибирати, прати і навіть непогано готувати. З колишньою дружиною та донечкою періодично розмовляв.

До речі, Валя вдруге вийшла заміж. І за кого! За Пашку! І я якось навіть радий за них. Тепер переконався, що вчинив тоді неправильно. Так, не треба було влазити у їхні стосунки. Ну, що вже тепер!

Із донькою у нас повне порозуміння. Вона приїжджає до мене погостювати, я завжди ретельно готуюся до її приїзду і навчився навіть готувати пару страв її улюбленої тайської кухні.

Коли Іринка сказала, що вступатиме до ВУЗ у моєму місті, я був радий. Бачити її така радість для мене, самотнього. Іра успішно здала вступні та оселилася у студентському гуртожитку, хоча я кликав її до себе.

Але не дуже наполегливо, я ж розумів, що там їй буде цікавіше та веселіше. Як і мені свого часу. Іра на вихідні іноді ночувала у мене.

Коли розпочався період підготовки до іспитів, перебралася до мене, бо студенти заважали вивчати конспекти. Якось вона приїхала із одногрупницею. “Марія” – представилася вона.

А я одразу не знайшов, що й відповісти, так мене вразила ця зеленоока німфа. Дівчина мала м’які риси обличчя, а дрібний носик і великі очі грали на контрасті.

Добре, що в той момент моя дочка врятувала мене з незручної ситуації, покликавши пити чай. Не знаю, що було тоді за столом, про що ми говорили – я милувався Машенькою. Правда, робив це тишком-нишком, вражаючись самому собі.

Що сталося зі мною? Так, я закохався, отак одразу. Мені так дико це почуття, яке я ніколи не відчував. Думаю про неї, мрію ночами безперервно.

Ця красуня пробудила емоції, які вже ніколи не повинні прокидатися. Дівчата відвідують мене вдвох, залишаючись на ніч. Я взагалі тоді втрачаю всякий сон та спокій.

Думка про те, що вона спить у моєму будинку, приємно хвилює. Марії 18 років, згідно із законом одружуватися можна. Але чи вона захоче, якщо я запропоную?

А що скаже донька, гадаю, її реакція буде негативною. А може, я просто старий мрійник, якому сивина в бороду? Не знаю, чи наважусь колись сказати красуні про свою любов до неї чи далі мучитимемося. Поки я просто тріумфую, коли вони з донькою приходять у гості, і неймовірно сумую, коли вони йдуть.