У моєї подруги Ані є рідна сестра. Вони хоч росли в одній сім’ї, але зовсім різні. В Ані сім’я, двійко діток, чоловік. Вдома вона створює затишок, палко оберігає тепло свого родинного вогнища.

Її сестра Оксанка, навпаки, родила одну дочку. Тільки вона не знала, що з нею робити. Майже весь час її донька жила у тітки Ані. Дівчинка Тетянка тому і почала звати Аню не тіткою, а матусею. А мама Оксана тим часом налагоджувала стосунки з чоловіками.

Добре, хоч у неї не було більше дітей, а тільки Тетянка, яка жила у сестри. «Там де двоє, там і третій не завада,» – думала Аня і на сестру зовсім не ображалася.

Тетянка не знала материнської любові, а тітка давала їй усю ласку та турботу. Таня ділилася своїми спочатку дитячими, а потім вже дорослими секретами лише з Анею.

Моя подруга навчила племінницю усьому, чого вчила і своїх дітей. Найголовніше, що вона привила їм почуття чесності, щирості. Діти уміли цінувати та любити свою родину.

А коли вже у племінниці була своя дитина, Аня стала для неї справжньою бабусею, турботливою та дбайливою.

Рідна мати навіть не прийшла до пологового будинку, коли виписували її доньку з онуком. А тітку і просити було не треба. Вона все наготувала і щиро раділа маленькому диву.

Якби не тітка, невідомо, як склалась доля Тетяни. Якщо їй не було з ким залишити сина, то завжди вона могла покластися на бабусю Аню.

Таня просила і свою рідну матір, щоб вона приїхала, хоча б відвідала онука, але у тої завжди були якісь відмовки. Є така категорія людей, де діти жодного значення не мають в житті. Саме до них і відносилася Оксана. Сину Тетяни незабаром виповниться 5 років, а рідна бабуся бачила його тільки раз.

Тетяна та її чоловік вирішили зробити подарунок малому і тітці Ані. Вони купили їй путівку на море, адже жінка за все своє життя ніколи на морі не була.

Про це дізналася рідна баба Оксана. Вона почала телефонувати Тетяні і говорити, що вона найкраще впорається з цим завданням, адже дуже хотіла повезти онука на море. Вона ж рідна баба, тому знає, як потрібно піклуватися про сина доньки.

Як вона може щось знати і бути з хлопчиком, якщо він її навіть не знає? Коли йому був лише рік, вона лише один раз приїхала. Посиділа за столом, навіть не привезла ніякого подарунка, навіть на руки не взяла малюка.

На всі благання та прохання Оксани ніхто не звертав уваги. Поїхала тітка Аня, а рідна мати образилася на доньку і свою рідну сестру.

Я вважаю, що Таня вчинила справедливо. Дитина не бачила бабусю Оксану, не звикла до неї, адже та ніколи не гуляла з онуком.

Хіба можна довірити їй дитину, хоч вона і рідна бабуся?

Джерело