Я вже скаржилася на брата чоловіка, котрий постійно приходить у гості. Тоді я чітко дала зрозуміти йому, що вважаю його візити надто частими, а поведінку неприпустимою. Потім поговорила із чоловіком, м’яко. Він поставився спокійно.

Пройшло 3 тижні в тиші та спокої. Я вже зраділа, як раптом. У неділю, о 8 годині ранку, дзвінок чоловікові на телефон (йому часто дзвонять рано по роботі, я перекинулася на інший бік, продовжуючи спати), як чоловік мене будить зі словами: «брат у гості прийшов, піду, двері відчиню»! Нагадаю, неділя, 8 ранку! Сон, як рукою, зняло. У спальні за зачиненими дверима сказала чоловікові все, що думаю про візити його брата.

Одяглася, вийшла, брат розповідає, що він у відпустці на 2 тижні (я мало не впала). Зробила братові зауваження, що приходити так рано непристойно. Відповідь: «я випадково повз проходив і вирішив зазирнути». Заглянути та залишитися на весь день із ночівлею!

Готую сніданок, тепер уже на трьох. Чоловік запитує у брата, чому він не вдома у матері, на що отримує геніальну відповідь: «я там побув два дні, вона з мене грошей на продукти дві тисячі взяла і каже, ще треба. Я й пішов. Не стрималася, питаю: «а у нас тут що, безплатна їдальня для незаможних?». Він посміявся і промовчав.

Кажу чоловікові віч-на-віч: «ми ж планували сьогодні виспатися, потім інтим і піти на пару годин у парк із собакою погуляти». Перші 2 пункти вже відпадають, пішли гуляти із собакою. Чоловік питає брата, підемо з нами до парку, погуляємо. Той відповідає: ви йдіть, я вас вдома почекаю (в гості прийшов до нас, ага).

Я закипаю потихеньку, збираємось із чоловіком гуляти. Відчиняю двері в зал і бачу, що братик сидить за нашим компом, і дивиться фільми для дорослих. Я вибухнула! У грубій формі прогнала «гостя», той із високо піднятою головою та фразою «а що тут такого» пішов із ображеним виглядом.

Зрештою ще й з чоловіком посварилася, він захищає брата, кричить, що його ніхто не любить, йому потрібна підтримка, а ти його образила. Я, чесно кажучи, у ступорі. Скажіть, будь ласка, своє бачення, може, я справді винна?

Я заміжня, дітей поки немає. Не можу забути колишнього хлопця, хоч і зустрічалися ми всього 1 рік, потім зустріла майбутнього чоловіка, з ним зустрічалися 5 років, потім вирішили одружитися. Той,

Суть: мої батьки, м’яко кажучи, не в захваті від факту, що я зустрічаюся зі чоловіком західної культури. Постійно вказують на той факт, що у них інакше відносини будуються в народі.

Погано, коли чоловік занадто розумний або занадто дурний… Я не дівчинка, і не старенька. Є і певний досвід спілкування з чоловіками. Практика показала наступне: якщо чоловік дурний – то чекай