Все життя ми з чоловіком Володимиром важко працювали, щоби добре жити. Зусилля наші виправдалися, ми і квартиру велику купили, і машину придбати, і навіть будиночок на дачі облаштували. Крім того, я ніколи не жаліла грошей на себе. У свої 70 років я чудово виглядаю, бо завжди доглядала за собою.

Коли вийшли на пенсію, ми мріяли вирушити у тривалу подорож. Але у Бога були інші плани. Мій чоловік тяжко занедужав і його не стало. На той момент нашому сину Славі було 24 роки, я народила його пізно, у 39 років.

Скоро Слава вирішив одружитися, і ми почали жити разом: я, син і його Ніка. Благо, місця на всіх вистачало з головою. Через рік невістка народила хлопчика, і в моєму житті з’явився новий сенс. Я була щасливою бабусею, у всьому допомагала молодим. З Нікою, до слова, у нас були чудові стосунки.

Але все змінилося, коли мій син вирішив розпочати свій бізнес. Грошей у нього, звісно, ​​не було. Тому він умовляв мене продати дачу та віддати йому всі виручені кошти. Спочатку я не хотіла так чинити, але таки повірила в Святослава і допомогла йому. Виявилося, що дарма. Справа не пішла, а всі гроші пішли в нікуди.

На ґрунті фінансових труднощів Слава і Вероніка почали постійно сперечатися. У результаті дійшло до розлучення, і я чудово розумію невістку: витримати поведінку мого сина було дуже важко. Ніка поїхала до батьків, забравши дитину із собою. Але ми продовжили спілкування, я часто їздила до них у гості.

А Святослав – він так і лишився жити зі мною. Щоправда, дуже швидко у його житті з’явилася нова панночка. Олександрі одразу я не сподобалася. Взагалі, вона дівчина з характером, хоче жити в розкоші, якої в нашому будинку вже давно немає. Синові на той момент виповнилося вже 32 роки, а він, як і раніше, приходив до мене і просив гроші Саші на подарунки.

Я так само продовжувала їздити до Вероніки і онука. Якоїсь миті я вирішила, що настав час скласти з юристом заповіт, оскільки вік вже немолодий, все може бути. Все своє майно я заповідала онукові. “Так буде правильно і справедливо”, – подумала я.

Щось мене підштовхнуло розповісти про все Святославу. Він закотив таке! А коли про моє рішення дізналася його нова пасія, почався якийсь армагедон, інакше не скажеш. Саша розмовляла зі мною так, ніби це їй мала була дістатися житлоплоща. Я не витримала та виставила обох із квартири. Коли вони поїхали, мені довелося викликати швидку, щоб заспокоїтися.

Цим справа не закінчилася. Тепер щодня ця Олександра дзвонить мені і висловлює невдоволення. Слава вдає, що нічого не відбувається. Я не раз просила його утихомирити свою панночку. Але у відповідь чула лише звинувачення в тому, що я даремно на неї намовляю. Хіба це можна витримати?

Не знаю, що мені робити. Саша, з якою Слава розписався у мене за спиною, проходу не дає, недавно взагалі заявилася до мене і знову почала вчити, як жити. Розумію, що зя алишилася зовсім одна. Тільки Вероніка мене підтримує. Ну чому найближчі та рідні люди роблять такі нерозумні і недобрі вчинки? Я не впізнаю свого сина. Як мені бути, чи справді переписати заповіт?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело