Ми з чоловіком Тарасом одружені вже сім років, підростає синочок, ходить у дитсадок. Працюємо, живемо у власній квартирі за яку платимо кредит. Заробляємо нормально обоє, на все вистачає, навіть раз на рік можемо дозволити собі полетіти на море за кордон.

Але це все передісторія. Ми з Тарасом самі всього досягаємо, бо я з села, у батьків ще двоє менших за мене дітей. А у Тараса тільки тато, Богдан Леонідович, який холостякує вже багато років у однокімнатній квартирі. Живе тато чоловіка в нашому ж місті, за дві зупинки від нас.

Зі свекром взаємини у нас нормальні, досить теплі і привітні. Не сказати, що близькі, але цілком людяні. Спілкуємося, допомагаємо по можливості він нам, а ми йому.

Богдан Леонідович навіть має ключа від нашої квартири, оскільки ми буває їдемо на вихідні чи у відпустку, а він тоді приходить і поливає квіти, годує наших рибок. Та і взагалі, щось може статися за нашої відсутності, тому краще підстрахуватися.

Так ось, нарешті я підійшла до суті. Кілька разів мені вже здавалося останнім часом, що то ліжко трохи не так у нас заправлене, то чашки на кухні не на своїх місцях, то аромат якийсь сторонній вловлю. Питала у Тараса, чи він нічого бува не помічає, але чоловік лиш відмахнувся, сказав, що я вигадую.

Все прояснилося кілька днів тому.

У минулу п’ятницю мені вдалося піти з роботи раніше, після 13-ї години дня. Я домовилася з Тарасом, що він забере малого з дитсадка, а сама поспішила додому: прибрати, наготувати, щоб звільнити вихідні від побутових справ і провести час з родиною.

Та коли я переступила поріг квартири, відчула, що щось не так.

Біля полички для взуття на килиму – черевики свекра, я одразу їх упізнала, ще одні поруч – жіночі. А з нашої з Тарасом спальні чулися голоси: телевізора і людей!

Ну, мені не п’ять років, я одразу здогадалася, що у свекра нова пасія, яку він посоромився водити до свого холостяцького барлога. Одне мені було цікаво: і давно вони у нас ось так гостюють? Як я підозрюю, регулярно.

Я делікатно постукала у двері власної кімнати. Почекала чемно, поки голубки вийдуть.

Познайомилися. Аліса Олександрівна виявилася дійсно гарною розкішною пані. Дуже вона вибачалася. Богдан Леонідович знітився, почервонів наче мак у червневому полі, просив пробачення.

Ну, хотілося їх відчитати, як підлітків, але я не стала цього робити. Попили кави, разом з Алісою Олександрівною приготували вечерю: курку, олів’є, картоплю, грецький салат. Свекор допомагав, всі прохання наші дрібні виконував: почуття провини – велике діло.

Увечері посиділи всі разом. Мирно і дружно. Але з батька Тарас взяв чоловіче слово, що на наше ложе той більше ні-ні, бо це ж таки нікуди не годиться.

Я багато не сказала вголос з тих слів, що просилися з мене назовні. Бо все ж таки добрі родинні стосунки багато вартують. А люди вони досить приємні, що мій свекор, що Аліса Олександрівна.

Автор – Олена М.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело