Засмічена раковина дратує. Знову витрати, знову незрозуміло, чи вдасться обійтися прочисткою або доведеться викликати майстра.

Мені пощастило, я намагаюся в сумнівних випадках таки майстра викликати. Так от пощастило з самим майстром. Прийшов сивий уже, але енергійний дядечко, все життя в армії провів. Але давно вже на пенсії влаштувався працювати сантехніком.

– А що мені, з 38 років на пенсію бухати? Немає такого інтересу, а тверезий сантехнік непогано заробляє! — Підморгнув мені, прочистив засмічення, а заразом і лекцію прочитав, як усе всередині влаштовано.

Виявляється, будь-яка каналізаційна труба з часом покривається шаром липкого бруду. Адже там і їжа залишається, і жир з неї налипає, і бруд до нього. І весь цей наліт з часом твердіє.

– Так ось, міркуй логічно, що жир розчиняє? – насупився він.

– А-ацетон? – пискнула я.

– Ну може і ацетон, але в раковину ти краще іноді висипаю звичайний пральний порошок. Беру ложку і висипаю з гіркою. Ложок п’ять. Або хоча б три. Можеш зверху трішки води, теж ложечку-другу буквально, щоб усередину пішов. І чекай півгодини. Або на ніч висип, або перед відходом на роботу. А потім воду зливай, щоб промити труби.

Коли я вперше спробувала, вразилася. Води спочатку скупчилося навіть більше, ледве йшла. Але я знала, так і має бути: це порошок зреагував із брудом, цю суміш мала пробити вода. І вона справді почала йти легко, як тільки промилася труба. Не викликаю тепер майстрів, а шкода, раптом би ще цікавого дізналася?

Джерело