Як тільки справа зайшла за спадщину, тітка Оля, яка навіть пальцем не поворухнула, щоб чимось допомогти мамі, стала претендувати на квартиру, від якої багато років тому відмовилася. – Ти ж розумієш, Улянку чоловік покинув з трьома дітьми! Не будемо ж ми всі в мене тулитися. – Мамо, тітка Оля навіть в останню путь бабусю не провела! А ти їй готова все віддати.

Мене звати Настя. Ми багато років доглядали нашу бабусю. Доглядала і моя мама, і я. Мій чоловік усюди возив бабусю, навіть наші діти допомагали нам. А ось тітка в цьому не брала жодної участі.

Моя бабуся свого часу продала свою трикімнатну квартиру. Купила собі однокімнатну квартиру, а решту грошей віддала моїй тітці. Вона якраз розлучилася з чоловіком і хотіла повернутися до своєї матері. У тітки від шлюбу росла дочка Уляна. Але бабуся сказала, що з тіткою Ольгою вона не уживеться і тому їм потрібно жити окремо.

Тітка Оля купила собі невелику двокімнатну квартиру на ті гроші, які їй дала бабуся, і почала там жити з моєю двоюрідною сестрою Уляною.

Я на кілька років старша за Уляну. На той час я вже вийшла заміж, мала сина. Ми з чоловіком купили в іпотеку квартиру та виплачували кошти.

На сьогоднішній день наш син уже дорослий, навчається в університеті. Шість років тому бабуся занедужала. Тітка одразу ж сказала, що доглядати матір у неї немає ні сил, ні часу, ні грошей. До того ж вона звинуватила бабусю в тому, що вона дуже примхлива і тому тітка сказала, щоб мама доглядала бабусю. І тоді бабуся напише заповіт на однокімнатну квартиру на мою маму. Мама погодилася. Бабуся теж вважала це справедливим.

Після цього з бабусею сталося ще одна “халепа”: вона впала впала зі стільця, та пошкодила ногу. Тепер за нею доглядати складніше: вона вже взагалі нічого не могла робити сама. Її треба було і купати, і приносити продукти, і їсти готувати. Вона могла тільки лежати. Бабуся теж вважала справедливим, що її однокімнатна квартира дістанеться мамі. Я теж вважала, що це правильно та справедливо.

Мама часто просила грошей у мене для бабусі: коли не вистачало бабусиної пенсії. Звичайно, я давала гроші, але ці гроші мені ніхто ніколи не повертав.

Навіть мій син допомагав бабусі. Я ходила до неї, мила підлогу і готувала їсти. Адже мама також людина. Бувало таке, що вона погано себе почувала. А тітка тільки скаржилася, що має багато роботи, немає грошей і вона постійно зайнята онуками.

Уляна рано вийшла заміж – у 20 років. До 28 років у неї вже було троє дітей. Тітка Ольга дуже допомагала своїй дочці, няньчився з онуками. А те, як живе її мати і як важко її сестрі її доглядати — це мою тітку зовсім не хвилювало.

Вона тішилася з того, що в неї стільки онуків, що її дочка так вдало вийшла заміж, що в неї такий добрий чоловік, який багато заробляє і живуть вони приспівуючи. Але потім зять знайшов собі “молодицю” і розлучився з Уляною. Він платив лише аліменти на дітей та все.

Довелося Уляні повертатися із трьома дітьми жити до своєї мами. І саме це сталося за тиждень до того, як пішла з житя наша бабуся. У тітки, як завжди, не було грошей. Мама була дуже засмучена і тому прощальною церемонією займалася я та мій чоловік. А тітка стала скаржитися на те, що їй нема з ким залишити онуків, що дочка місця собі не знаходить і вона за неї дуже хвилюється.

У результаті ні тітка, ні сестра навіть не прийшли провести бабусю в останню путь.

І ось через пів року після відходу бабусі моя мама повинна була вступити в спадок за заповітом. Бабуся таки встигла написати заповіт. І тут тітка почала скаржитися на своє важке життя: на те, як важко їй живеться разом із донькою та трьома онуками в одній квартирі.

– А вони ж ще ростуть! Я жила б в однокімнатній квартирі, а їм би залишила свою двокімнатну квартиру!

І ось моя мама пожаліла тітку Олю. Вона вирішила пустити її жити в бабусину квартиру. Я цього не хочу. Адже мама обіцяла подарувати цю квартиру моєму синові. Син уже дорослий і, можливо, незабаром у нього з’явиться дівчина і він одружиться.

Я заборонила мамі це робити. А вона на мене розлютилася, каже:

– Що ж ти така черства? Що ж ти така жадібна? Адже в тебе все є: і чоловік, і квартира, і автівка. А сестра твоя одна трьох дітей виховує! Нехай Оля переїжджає до моєї квартири. Адже ця спадщина, по суті, загальна!

– Яка загальна?, – розсердилася я на маму. – Свою двокімнатну квартиру тітка отримала вже багато років тому! Вона за бабусею взагалі не доглядала! Доглядала ти і я, мій чоловік та твій онук. Хто змушував Уляну ставати мамою трьох дітей? Хто її про це просив? А якщо твій онук скоро надумає одружитися, що ти тоді робитимеш? Нехай тітка живе у цій квартирі, а твій онук буде змушений винаймати квартиру? Хіба це буде чесно? Що ж ти робиш, мамо? Коли мій син одружиться, ти що виставиш тітку з квартири?

– Ну я не знаю! Він же поки що не одружується! Квартира все одно дістанеться вам!

– А що нам робити? Що ти хочеш, щоб мій син винаймав квартиру чи багато років платив іпотеку? А в цей час тітка та її дочка буде жити приспівуючи!

Мама на мене образилася, розповіла про все тітці і так сказала, що я виросла дуже черствою людиною.

А я сказала мамі:

– Та ми всі черстві! Тільки твоя сестра та її дочка такі гарні! Тоді чому твоя сестра і твоя племінниця жодного разу до своєї матері та бабусі не прийшли, коли вона погано себе почувала? Та вони навіть не попрощались з нею по-людськи…

Фото ілюстративне

Джерело