Коли всі відпочивали, Анна працювала. За всі свята – жодного вихідного, тому коли подруга їй зателефонувала і запросила до себе в гості, вона з радістю погодилася, якраз попереду були два вихідні, то ж Анна вирішила, що в п’ятницю після роботи вирушить в дорогу, а в понеділок зранку повернеться.

Зоряна була університетською подругою Анни, але після закінчення навчання доля розвела їх по різних містах. Але 400 кілометрів – хіба це відстань, коли хочеш побачити найкращу подругу? Та й машиною буде значно простіше.

Анна вирушила в дорогу і мала кілька годин, щоб поринути в спогади. Зоряна виходила заміж наприкінці п’ятого курсу. Тоді пів групи приїхало до неї на весілля, була на ньому і Анна. Там вона і зустріла Андрія. Він був не схожим на інших, відразу запав дівчині в душу. І вона йому теж сподобалася.

Андрій був найкращим другом нареченого, розповідав про себе небагато, але Анна вперше в житті закохалася так сильно, що не розпитувала ні про що, просто була щаслива від того, що вони зустрілися.

Повернувшись в місто на навчання ще кілька тижнів вони спілкувалися телефоном, Андрій обіцяв приїхати. Але Анна зрозуміла, що чекає дитину, новиною вона спішила поділитися з коханим, але той раптом холодно відповів, що він тут ні при чому.

І Зоряна, і її чоловік підтримували Анну як могли, а Андрій кудись поїхав і певний час ніхто не знав, де він і що з ним. Тільки через кілька років він повідомив своєму другові, що живе за кордоном, одружився, і у нього все добре.

Тим часом Анна народила донечку, ростила її сама, але дуже допомогли їй з онучкою батьки. Жінка зробила кар’єру, і зараз вона успішна, заможна, самодостатня, доньку відправила в Австрію на навчання.

Іванці днями виповниться 20 років, дівчина вже зовсім доросла, Анна навіть не помітила, коли пролетіло стільки років.

Зоряна радо прийняла гостю у своєму домі, щоправда, їй було трохи незручно перед подругою, адже у неї щаслива сім’я, а Анна досі одна, так і не знайшла своє щастя.

Вони довго сиділи за столом, говорили про все на світі, як раптом в двері їхнього будинку хтось постукав. Зоряна відчинила і побачила Андрія. Про свій візит він не попереджав, просто був в місті і вирішив зайти до давніх друзів.

Спочатку ні Анна, ні Андрій не знали про що говорити. А коли Зоряна з чоловіком пішли на кухню готувати гостям чай, Андрій зізнався Анні, що дуже шкодує про свій вчинок. Тоді, багато років тому, він просто злякався, почувши про дитину. Поїхав в Чехію, там одружився з часом.

Та щасливим з дружиною він так і не став, Бог не дав їм діток. Любові між ними так і не виникло, тому кілька років назад вони розлучилися.

– То, напевно, через мій гріх перед тобою і донькою, – сумно сказав Андрій. – Не знаю, чи зможете ви мене колись пробачити.

Анна слухала Андрія і розуміла, що давно все пробачила, життя зробило її сильною, у неї є донька, а те що сталося – давно пора забути, адже вже нічого не повернеш.

Андрій запитав у Анни, чи можна йому якось побачитися з донькою. Анна відповіла, що запитає Іванку, вона вже доросла, нехай сама вирішує.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело