Я все життя пропрацювала на керівній посаді, мене люди поважали, рахувалися з моєю думкою. А от рідний син і невістка пішли наперекір моїй волі, хочуть свою частку в будинку чужим людям продати.

Мого чоловіка не стало ще 20 років тому. Наш будинок був приватизований на трьох: на чоловіка, на сина і на мене. Після того, як не стало чоловіка, власників залишилося двоє: я і син. Тоді це питання нікого не хвилювало: Олег вчився в університеті, я працювала, про розподіл майна тоді точно ніхто не думав.

Сина я виховала добре, він здобув вищу освіту, влаштувався на добру роботу не без моєї допомоги. А 11 років тому він привів до мене Тетяну і сказав, що це його наречена і моя майбутня невістка.

Я їх відразу запитала, де вони збираються жити і що майбутня невістка має за душею? Дівчина зашарілася, син образився і пішов із дому. Я лише їм вслід посміхнулася – самостійні? Подивимося.

Син і справді зі мною перестав спілкуватися, вони з Тетяною розписалися і пішли жити на знімання. Дівчина була приїжджа без гроша за душею. А потім невістка пішла в декрет, а син втратив роботу. На знімання у них просто грошей не було. Я про це знала, бо син час від часу мені почав телефонувати.

От я їх пожаліла і сама запросила жити до себе, все ж у сина є частка в будинку, та й рідний внук от-от з’явиться на світ. Молоді прийшли та влаштувалися. Перший час, коли Тетяна тільки-но народила, непорозумінь із нею у нас майже не було.

Я продовжувала жити своїм життям – довго сиділа на роботі, з друзями зустрічалася вечорами, часто в санаторіях відпочивала. Невістка в основному по господарству сама справлялася – готувала, прибирала, мила посуд, займалася дитиною.

Все змінилося коли я вийшла на пенсію і осіла вдома. Ми стали з невісткою значно більше спілкуватися і вона вважала, що тепер я ними намагаюся керувати.

Але насправді все було зовсім не так, просто тепер непомитий посуд, недоварена гречка чи волосся у ванній, на які я не звертала уваги, стали для мене значно помітнішими. Зрозуміло, що я робила більше зауважень.

Тетяна замість того, щоб виправитися, почала вступати зі мною в суперечки. Я їй і нагадала, що я їх тимчасово впустила, і що це мій дім. На що невістка мені відповіла, що це і дім її чоловіка.

Тоді вперше втрутився син, сказав, що вони підуть, як тільки назбирають грошей на окреме житло. На якийсь час усе стало тихо. Але потім відновилося з новою силою.

Жити в таких умовах було просто неможливо і одного разу я поїхала зранку на ринок, а коли повернулася сина з невісткою в будинку не було. Вони пішли на знімання, сказали, що до мене більше не повернуться.

На квартиру їм грошей не вистачало, тому син вирішив продати свою половину будинку. В принципі, таке можливо. Але він зовсім не подумав про мене, свою рідну маму.

Син міг нічого не продавати, на однокімнатну їм би вистачило. А я б потім і так переписала б все на нього як на єдиного спадкоємця. А що мені робити зараз я просто не уявляю, зовсім не хочеться жити на старості з чужими людьми. Як син міг так зі мною вчинити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело