Вирішила також написати, як вийшло в нашій сім’ї. Я невістка, і справді, коли ми стали з чоловіком жити, я йому говорила, щоб зателефонував мамі, а він відповідав: «навіщо, адже у мене є ти».

Чоловік взагалі не тягнеться до мами та батька. Ніяких тут немає прихованих образ, нічого, йому просто не цікаво.

Він давно переріс своїх батьків, його втомлює, що вони вантажать його своїми проблемами, а самі нічого не хочуть у своєму житті міняти. Це я завжди його практично змушую зателефонувати мамі, батькові, я даю їм гроші, організую подарунки.

Я із сім’ї з великими сімейними цінностями, мої батьки завжди допомагали своїм батькам. Більше того, ми були дуже бідними, і я мріяла почати заробляти насамперед, щоб допомагати батькам матеріально, і зараз це роблю регулярно та із задоволенням.

З моєю мамою у мене чудові стосунки. А з батьками чоловіка виходить якось не так. Я дуже прив’язалася і полюбила батьків чоловіка, а вони, як люди, не емоційні і закриті, не йдуть зі мною на душевне зближення. У мене це викликає багато образ та непорозуміння.

Як би я хотіла мати таку свекруху, яка тягнеться до нас, нехай буде надто настирливою, та нехай чоловік мій зайнятий зароблянням грошей, але ж є я, є наші діти, ми готові їздити в гості, спілкуватися, підтримувати батьків чоловіка.

Але лише не цей ігнор. Я свою свекруху і обіймаю, і цілую, і говорю, як я їй вдячна за сина, дзвоню, приїжджаю, матеріально дуже допомагаю. А вона ось така людина закрита, нічого по ній незрозуміло.

Мамам синів хочу сказати. Наскільки я бачу за 15 років спільного з чоловіком життя, поступово він все рідше і рідше про батьків згадує, його просто затягують повсякденні справи, особливо робота, а не якісь ситуації з дитинства не дають спокою.

І моя свекруха хоч у корж розб’ється, але це не зміниться. Проситиме уваги, тільки дратувати почне чоловіка.