Нас з сестрою мама виховувала одна, і чомусь вся її любов і увага діставалася лише моїй старшій сестрі Христині. Різниця між нами була чотири роки, все, що робила сестра було правильним і найкращим, а на мої здобутки ніхто особливої уваги не звертав.

– Христина  у нас розумниця і красуня, – любила повторювати мама, – вся в мене.

Відразу після школи сестра збиралася заміж, мама її підтримала, мовляв, вона така красуня, що освіта їй не знадобиться. Це мені треба багато вчитися, щоб потім заробити на життя.

У майбутнього чоловіка сестри були заможні батьки, він уже був власником власної квартири, їздив на дорогій машині. Відсвяткували весілля, сестра на той час вже дитину чекала.

Час йшов, я закінчила школу, зібралася поступати у престижний університет, обрала столицю, хотілося почати нове життя подалі від родичів. Адже навіть на випускний я пішла у звичайній повсякденній сукні:

– Та що їй на вбрання витрачатися, – порадила Христина нашій мамі, – красивіша вона все одно вже не буде, дай краще мені гроші, та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочивати хочемо злітати.

Так і вчинили. Два роки підряд я влаштовувалась на роботу, а протягом року сиділа за гроші з дітьми, була нянею з погодинною оплатою. Ці гроші я й узяла з собою, коли виїжджала.

Мама ж просто вважала, що я маю залишитися вдома і бути нянькою в сім’ї сестри, тому ні гривні на моє навчання вона витрачати не збиралася. Нічого, я не пропала. Поступила в університет, вивчилася та влаштувалася працювати.

Столиця дала мені можливості, і я не збиралася їх упускати. Змінила стрижку та колір волосся, на роботі отримала підвищення, збирала гроші на іпотеку. Додому я практично не їздила. А навіщо? На мене там ніхто не чекав.

Сестра розлучилася з чоловіком, залишила матері старшого сина і ще раз вийшла заміж, але її новий шлюб теж не задався. Це я знала від матері, яка тепер часто стала мені дзвонити та скаржитися, що їм не вистачає грошей.

Так мама натякала мені на те, що я мушу їй допомагати фінансово. Вони ж думали, що я в розкоші купаюся, живучи в орендованій кімнаті і збираючи кожну копійку.

– Мамо, а де ж перспективний колишній чоловік Христини? Де його багаті батьки? – запитала я.

– Він не працює, щоб аліменти не платити, а свати колишні заявили, що не допомагатимуть, що, якщо Христині нема на що виховувати дитину, то вони візьмуть хлопчика до себе.

Я переводила матері трохи грошей, час від часу. Але вона розмірами допомоги була дуже незадоволена. А через рік пролунав черговий дзвінок від неї. Мама повідомила, що тепер вона сидить з двома онуками, тому що Христина вийшла заміж і переїхала з своїм чоловіком в іншу область.

Вона нічого кращого не придумала, як те, що я маю повернутися додому і ростити своїх племінників, і таким чином їй допомогти.

– Ти маєш виконати свій обов’язок перед сім’єю, – серйозно сказала мама.

Слухати її я не стала, просто поставила трубку. Я нікому нічого не винна. Чому я маю допомагати сестрі за рахунок власного щастя?

А мати? Що ж. Вона отримала те, на що заслуговувала. Вона сама виховала таку свою старшу дочку. А у мене через тиждень переїзд у свою квартиру, і з іпотекою впораюся. А потім і про заміжжя подумаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело