Вийшла я на пенсію і почуваюся відтепер нікому не потрібною. А в мене ж двоє дорослих дітей: син і дочка.

Якщо Таня ще іноді заглядає в гості на чай, то Льоша зовсім не зв’язується зі мною, не дзвонить. Днями, правда, він зателефонував мені, хоча навіть не вітав зі святами, останній раз не пам’ятаю, коли і розмовляли, і запитав:

– Мамо, ти сьогодні вихідна?  – запитання мене сумно здивувало.

– Синку, я вже 5 місяців на пенсії! – відповіла я.

У той день я і замислилася про заповіт, про Таню і Льошу.

Я завжди дбала про дітей однаково. Все життя я намагалася забезпечити Олексія і Таню всім необхідним. А на старості років діти наче забули про мене, особливо старший син. Він не цікавився моїм життям, і я вирішила його провчити.

Лише коли ти старий і нікому не потрібний, розумієш, що все життя ти був сам за себе. І ось, коли ти віч-на-віч зі своєю старістю, усвідомлюєш все. Починаєш думати, як прожити решту років, як себе забезпечити, чим себе зайняти. Хтось нянчить онуків, хтось садить огірки на дачі, а я плачу дні і ночі постійно, не розуміючи, за що мій син так зі мною вчиняє. Що я зробила йому?

Я ростила сина і дочку сама, без чоловіка, працювала, як і всі, щоправда, отримувала аліменти від їхнього батька. Він порядна людина. Іноді лише аліменти нас і рятували. Всяко бувало. Діти ніколи не були голодними, а я могла й недоїдати, щоб вони нічого не потребували, їм залишала найкраще. Росли розумними та ввічливими, а тут ось таке.

Таня хоч заходить до мене, коли може. Вона записала мене на пілатес, показала в Ютубі кілька уроків з англійської мови. Вчитися ніколи не пізно. Дочка дуже дбає про мене, готує їжу, допомагає прибирати. Вона навіть фінансову допомогу пропонувала, самі розумієте, які у нас пенсії. Але я ще цілком бадьора, грошей мені вистачає. Та й у банку деякі заощадження маю.

А ось Олексій працює на двох роботах, забезпечує свою дитину. У нього два кредити, дружина в декреті, тому всю увагу він приділяє їм. А я залишилася поза його увагою.

Два тижні я не могла Льоші додзвонитися. Спочатку думала, що з телефоном щось, але всім іншим додзвонювалася з першого разу. А якось прийшла дочка мене відвідати, то вона мені й розповіла, що абонента можна заблокувати, щоб не чути дзвінки. Спочатку я дуже переживала, засмутилася, не могла зрозуміти, у чому я перед ним завинила. А потім зрозуміла, що ні в чому не винна, я просто не потрібна рідному синові.

Тому я і вирішила оформити заповіт на свою дочку. Все, що я маю, я Тані віддам. Вона піклується про мене, як про маленькеу дитину, дуже хвилюється, що я сама живу. Дочка завжди готова поговорити, питає, як у мене справи, допомагає у всьому. Якщо що трапиться, я тільки на неї сподіваюся. От і подумала, що правильно буде спадок Тані залишити. Синові про це повідомила, щоби потім не дивувався. Все чесно.

Олексій вислухав, поклав трубку, навіть не відповів мені нічого.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело