Як то кажуть, «Руйнувати легко, будувати складно». Цю приказку, моя без п’яти хвилин колишня дружина, зрозуміла, мабуть, сповна, та й не одна.

Зустрілися на зустрічі випускників моя майже колишня дружина та її одногрупник. Подробиць писати не буду, немає сенсу, все як у всіх: грали на два фронти, брехали в очі, брехали до останнього.

Навіть коли правда вилізла назовні, вони продовжували викручуватися, як змії на розпеченій пательні, брехали до останнього, виверталися всіма правдами і неправдами.

Фінал ось-ось настане. До розлучення залишилося всього нічого (термін на примирення вже спливає).

А тепер про головне. Навіть коли все спливло назовні, і брехати вже не було сенсу, вони все одно продовжували зраджувати. Не менш паскудними і підлими були освідчення в коханні, мовляв, «Помилка, біс поплутав, дурепа» і все таке.

Хоча спочатку винними зробили мене та дружину коханця, потім як за шаблоном – «в зраді винні двоє», а коли вже запалало і вони зрозуміли, що все, лафа закінчилася, поступово взяли провину на себе.

Тепер про результати. Наші дорослі діти (сину 21, дочці 19) у шоці та з мамою спілкуються суто для галочки. Ми з дружиною разом більше не живемо, вона одразу була виставлена ​​за двері та живе у сестри.

З сім’єю коханця все гірше. Дітей у них двоє (дочки 16 та 17 років), і дружина була вагітна третім, у 40 років. Після того, як правда вийшла назовні, у дружини на нервовому ґрунті стався викидень. Дружина коханця досі не відійшла від усього психологічно, коханця виставили за двері всі рідні, доньки його ненавидять.

А тепер про нюанси. Як то кажуть «спешл» для тих, хто в такій самій ситуації, і хоче спробувати пробачити. Невелика витримка з листування коханців перед, так би мовити, «Великим бумом», перед тим, як правда вийшла назовні і стався скандал.

Коханці благородно вирішили порвати всі стосунки та «зберегти» свої сім’ї. В кінці вони довго дякували одне одному й освідчувалися в коханні. Прощалися, зворушливо і трагічно (сарказм).

Тепер же, коли обидва у вигнанні і коли сім’ї дізналися все, коли вони все втратили, то обрали нову тактику: перекидають вину одне на одного. Хто перший почав, хто кашу заварив, а хто просто жертва. Звідки я знаю? Та все просто, спілкуємось із сім’єю коханця, з братом дружини коханця, якщо бути точніше.

Про те, чи варто прощати та давати ще один шанс, думайте самі. Я собі вже все вирішив.

А тепер невеликі підсумки для нас, для сімей. Ми з моєю майже колишньою дружиною були разом понад 20 років (в інститутах, щоправда, навчалися різних, але у школі одній). Багато чого пройшли разом, а тепер усе це було змито в унітаз.

Що тут ще можна сказати? У мене нервовий зрив, у дружини коханця теж, у всіх дітей шок. Чи коштувало воно того? І хто коханці після цього? Питання риторичне, але збиток цілком реальний.

Дякую всім тим, хто прочитав, мені треба було виговоритись.

У мого чоловіка, з яким ми разом уже п’ять років, є найкращий друг. Про таких кажуть «не розлий вода». Вони разом з першого класу, щодня на зв’язку. Ось тільки в

Пропрацювавши на добрій посаді пів року, я захотів купити машину, про яку так давно мріяв. Збирати не хотілося, тоді й вирішив, що кредит у банку не такий уже й поганий

У Олесі Михайлівни був коханець. Нічого поганого, бо ж була вона жінкою незаміжньою, сорока п’яти років. Як то кажуть, ягідка знову. Коханцеві її, Віктору, було сорок років. Зустрічалися вони давно,