Мені вже 40 років і 18 з них я одружена. Чоловік Григорій працює головним інженером на великому виробництві, а колись працював сантехніком, приїхавши з маленького містечка до столиці. До університету одразу не вступив, а платне відділення його родина не потягнула. Ось і влаштувався працювати в ЖЕК.

Коли моя мама дізналася, за кого я зібралася заміж, стразу заголосила: «Не могла нікого гірше знайти? Інших, гідних розібрали всіх?». Мені було дуже сумно, але після весілля нам довелося жити разом із нею. Мама на той час овдовіла.

В інститут Гриша вступив з другої спроби, але з ЖЕКу не пішов, його вмовило начальство залишитися, надто вже руки у чоловіка виявилися золоті. У будинку нашому все переробив, полагодив, але мамі все було не так. Гриша заробляв, не сидів вдома, як любила всім говорити мама, стипендію отримував, підробляв слюсарем та й батьки його з села допомагали продуктами.

Прописувати чоловіка мама категорично відмовилася, сказала, що не збирається ризикувати будинком, ніби це не зять, а якийсь аферист. Але коли вона дізналася, що я при надії, не стрималася, сказала:

– Ти від кого зібралася народжувати, від сантехніка? Я думала, що ти схаменешся.

Найсумніше, що це чув мій чоловік. Мені було дуже гірко і неприємно. Тоді він випросив у начальства в ЖЕКу кімнатку в гуртожитку, яку мама називала комірчиною, і ми переїхали. Там і народилася дочка Улянка.

Через три роки після закінчення навчання чоловік зайняв керівну посаду у компанії, і ми змогли купити квартиру. Мама в нас не була жодного разу, гордість їй не дозволяє. Я з донькою сама її провідувала. Добре, що чоловік розумів і не перешкоджав.

Зараз мама мене мені висловлює, що Гриша не може прийти та допомогти їй. Я його не змушую і навіть не прошу, він якось сказав, що не проти, якщо я даватиму мамі гроші, але сам він ніколи не переступить поріг її будинку.

Гриша тоді сказав:

– Можливо, якби вона одразу, тоді ще, вибачилася, я б зрозумів. А так – ні. Половина життя минула. Вона мені чужа людина, вибач. І ні до чого вже зараз налагоджувати взаємини.

Мені шкода маму, але вона досі досі вважає, що була тоді права. А я щаслива у своєму шлюбі, люблю чоловіка. Ось як буває в житті.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело