Вчора вже якраз закінчуввся робочий день, я пив останню каву, як задзвонив телефон. Номер на екрані висвітився мені не знайомий.

Жіночий голос змовницьким тоном:

– Мій поїхав, ти приїдеш?

Я, не знаю чому, відповідаю:

– Звичайно, приїду.

– О котрій?

– О восьмій.

– Що тобі приготувати?

– Як завжди.

Поклала слухавку. Минув час, близько години, я навіть забув про дзвінок. Знову дзвонить телефон, відповідаю, це знову вона.

– Ти де?

– Я вдома.

– Не їдеш?

– Ти мені адресу не сказала.

– У сенсі?

Мовчання в телефоні.

– Сашку, ти?

– Ні. Я не Сашко.

– Ой, вибачте. Господи, а що ви мені голову морочите?

Кинула трубку.

…Ну, невідомий друж Сашку, вибач! Життя таке життя.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com