Я багато років дружу з Оленою, і завжди вважала (і досі так гадаю), що вона найкраща моя подруга, можна сказати, вже як сестра.

Ми завжди допомагали один одному, усім ділилися і тепер вона ж і хрещена дочки. Олена незаміжня, але в неї є хлопець, і до цієї розмови з нею я вважала, що їхнє одруження – тільки справа часу.

І ось одного прекрасного дня вона зателефонувала і сказала, що нам серйозно треба поговорити, але тільки щоб вдома я була одна.

Я не могла зрозуміти, що з нею, та запросила до себе. Олена сказала, що прийшла з повинною до мене, розповіла, що давно любить мого чоловіка.

Побачивши мою реакцію, вона поспішила додати, що між ними нічого не було і що він навіть не підозрює про це.

Я була впевнена, що вона каже правду, але все ж таки була шокована її визнанням і не знала, що мені тепер робити. Олена часто у нас буває, і я боюсь, що чоловік теж помітить її почуття.

Не приховую, мені, звичайно, лестить те, що вона обрала мого чоловіка, отже, його є за що любити.

Але я боюся, що одного разу вона зізнається йому в своєму коханні, і ще невідомо, як чоловік вчинить.

Може, він тоді зверне на неї увагу не як на мою подругу, а як на жінку. Тим більше, що одягається вона цілком непогано, фігура відмінна, очі великі і блакитні.

Може, мені варто поговорити з її хлопцем і попросити, щоб він скоріше зробив їй пропозицію? Але тоді доведеться розповісти йому правду, а мені не хотілося б підставляти подругу.

Адже вона прийшла і все чесно розповіла, а не завела роман з моїм чоловіком у мене за спиною.

Жила собі спокійно та щасливо: була щаслива сім’я та вірна подруга, а тепер не знаю, чого мені чекати від них.