На початку тижня подруга запросила мене на зустріч. Я йшла по вулиці і побачила свого вітчима, він був не один. Я розповіла про це своїй мамі, але вона мені не повірила, тепер я стала ще й винна. Але ж я хотіла її захистити, щоб вона не ходила ошуканою.

Коли я закінчувала школу, не стало мого тата. Сім’я в нас була дуже дружна, ми з мамою обоє дуже важко це пережили. Особливо я хвилювалася за те, що буде з мамою, коли я поїду вчитися, адже вона залишиться зовсім одна. Навіть думала піти на заочне, щоби не залишати її одну.

Але вона переконала мене, що мені треба жити своїм життям, а не сидіти біля її спідниці. Я поїхала, але намагалася частіше дзвонити та приїжджати додому. На третьому курсі з’ясувалося, що в цьому немає жодної потреби – мама знайшла собі чоловіка.

Я була в змішаних почуттях. З одного боку, мені здавалося, що мама зрадила пам’ять тата, раз так швидко знайшла нові стосунки. З іншого, мені було радісно, ​​що вона тепер не одна. Мамі я говорила, що рада за неї.

Її обранець був молодший за неї на кілька років, за плечима розлучення і росте дочка, яка молодша за мене років на десять. Працює, є своє житло, до мами ставився добре.

Мама поряд із ним розквітала, а мені її чоловік не сподобався, але мамі я не стала нічого говорити. Вони розписалися і стали жити разом.

Коли вони прожили у шлюбі чотири роки, мене відпустило. Жили вони добре, судячи з маминих розповідей. Я була за неї рада. У мене самої все було не так райдужно на особистому фронті.

У мене був хлопець, з яким ми зустрічалися ще з універу. Навіть одружуватися збиралися, поки я не дізналася, що у нього є інша. А найнеприємніше, що наші друзі про це знали, але мені ніхто нічого не говорив. Як вони потім виправдовувалися, не хотіли втручатися в наші стосунки. У результаті я залишилася без хлопця та без друзів.

Останні кілька років я винаймала квартиру на кілька днів, коли приїжджала додому. В один із своїх приїздів я домовилася зустрітися увечері з подругою, йшла по вулиці повз затишне кафе і побачила те, чого мені не треба було бачити.

За столиком сидів мамин чоловік із якоюсь дівчиною. Вони мило розмовляли, сміялися, дивилися один на одного. У мене навіть не стояло питання розповідати чи не розповідати мамі про те, що я побачила. Увечері я все їй розповіла, але реакція була зовсім не така, яку я чекала. Вона мені просто не повірила, заявивши, що я просто хочу зруйнувати її сім’ю, бо сама залишилася без нареченого.

Я поїхала назад того ж дня. Неприємно було від того, що рідна мама мені мало того, що не повірила, так ще й звинуватила в підлості. Вирішила, що нехай живе як хоче. Але це був ще не кінець історії.

Наступного дня мама зателефонувала і сказала, що через мене від неї пішов чоловік. Все-таки мама не втерпіла і спитала його, що то була за панночка. Він спочатку відпирався, потім заявив, що це була ділова зустріч, а я все вигадала. Але якщо йому в цьому будинку не вірять, то він піде. І пішов ночувати кудись.

А мама повірила йому, а не мені, і тепер навіть розмовляти зі мною не хоче.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело