Я завжди допомагала своїй мамі, а нещодавно я дізналася, що вона брала у мене гроші для того, щоб утримувати сім’ю брата. До брата у неї завжди було особливе ставлення.

Мама нас виховувала одна, батька не стало коли мені виповнилося 7, а брату ще й року не було. Мама намагалася компенсувати йому все своєю надмірною любов’ю і турботою.

Але ростити нас мамі допомагали бабусі та дідусі, тому в цьому плані їй було трохи легше. З нами сиділи, возили на море, дарували подарунки, робили ремонт у кімнаті. Коли брат підріс, бабуся по батькові обмінялася з мамою квартирами, бо в нас була двокімнатна, а у неї трикімнатна. Бабуся хотіла, щоб у мене та брата були свої кімнати.

Але якщо бабусі та дідусі любили нас однаково, то мама братові приділяла значно більше уваги, йому все сходило з рук.

Коли братові було десять, я поїхала вчитися і більше не поверталася до рідного дому довше, як на місяць. Зазвичай я намагалася підробляти, щоб були зайві гроші.

Після закінчення навчання мені запропонували роботу в іншій області і я поїхала туди. Досі живу тут, хоч контракт закінчився вже вісім років тому. Я вийшла заміж, плануємо з чоловіком дитину.

Маму я востаннє бачила, коли приїжджала із чоловіком після весілля. Це було шість років тому. Найчастіше їздити не дозволяє ситуація – дуже далеко, та й постійно робота. Та й особливого бажання немає, тому що у мами всі розмови зводяться до молодшого брата. А про нього слухати вже не можу.

В армію він не пішов – мама з цим допомогла, з університету його відрахували за прогули та неуспішність. Влаштувався кудись працювати, а два роки тому одружився.

Мама віддала йому з дружиною свою трикімнатну квартиру, а сама перейшла в двійку, яку займала бабуся. Квартира другої бабусі вже давно була продана і гроші витрачені на потреби брата.

Я часто говорила з мамою по телефону, а вона постійно скаржилася мені на погане самопочуття. Я висилала їй гроші, оскільки приїхати не могла. Так було багато разів.

Нещодавно мені випало відрядження до міста, від якого до мами можна було доїхати за дві години. Звичайно я поїхала до неї, адже судячи з дзвінків, вона почувалася не вельми добре. Попереджувати я її не стала, щоб вона не стала прибирати і готувати.

Але коли мама відчинила мені двері, я зрозуміла, що все зовсім не так, як вона мені розповідала по телефону. Мама мені начебто зраділа, але поводилася якось дивно. Я її запитала прямо – на що їй потрібні були гроші.

І вона зізналася, що гроші їй насправді були потрібні не для себе, а щоб забезпечувати сім’ю брата. Адже їм і ремонт потрібен, і відпочити з’їздити, а ще машину хочуть купити. До того ж невістка у декреті сидить, а брат працює зі змінним успіхом, не щастить йому з роботою.

– Так, я говорила неправду, – визнала мама. – Але якби я тобі у всьому зізналася, ти грошей у житті не дала б, хіба ні.

– Не дала, – погоджуюсь я. – І більше не дам. Тепер все перевірятиму і контролюватиму. Будь-які прохання підтверджуватимеш документально і з чеками. Я там важко працюю не для того, щоб мій брат на дивані лежав за мої гроші. Тобі я допомагати готова, а він нехай сам крутиться.

Мама намагалася заперечити, що хлопцеві так складно, часи які, але я навіть слухати не стала. Я втратила довіру до матері. Але я дам їй ще шанс, гроші на її потреби відправлятиму, але якщо вона знову витрачатиме їх на брата, а мене обманюватиме, то більше не отримає ні копійки. Нехай мене засудять, скажуть. що я недобра дочка та сестра, але я так вирішила.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело