Шкода таке говорити, але моя невістка Світлана – людина недобра та нещира, на жаль. А прийшла вона в нашу сім’ю такою бідною та нещасливою: пошкодуйте її – мами у неї не стало, коли їй було 20 років, а в її 23 роки батько зустрів іншу і в будинок її до себе привів, а їй прийшлося покинути вже свій дім.

Ну ми ж тоді Світлану свою пошкодували і до одруження з сином, поки жила у нас, вона така тиха та скромна, спокійна і далі була.

Зіграли ми їм весілля з чоловіком за свій рахунок. У невістки були запити на лімузин з хорошим рестораном, але обійшлося і простими машинами з звичайним вечірнім кафе: це нормально.

На весілля батько нареченої не прийшов. Вона була категорично проти, навіть запрошувати його не хотіла, але ми все одно подзвонили сватові і запросили його, вперше з ним спілкувалися. Він сухо подякував нам, сказав, що прийти не зможе, але запитав у нас номер карти і вислав молодим три тисячі гривень.

Головний подарунок чекав їх попереду – куплена нами двокімнатна квартира, на яку ми з чоловіком все життя відкладали гроші, та ще й в новому будинку і з хорошим ремонтом. Але я жінка розумна, зробила дарчу тільки на сина, адже мало як там складеться життя. Хоч мені тоді невістка ще й подобалася, але хіба мало що там попереду в їх сім’ї буде, люди різні бувають. А ми так з чоловіком важко працювали, відкладаючи кожну копієчку на ці квадратні метри. Загалом, інтуїція мене не підвела, хоча я зовсім не радію цьому, лише навпаки.

Коли молодята переїхали жити в свою квартиру, то Світлана стала вести себе зовсім по-іншому. Вона прямо з порога вважала себе законною власницею цієї квартири, і геть забула – чия вона, насправді, і хто її купив. Тепер вона весь час говорить: «Моя квартира».

Хотіли ми після весілля справити новосілля для своїх дітей, але невістка була незадоволена дуже цим: «Для чого зараз багато людей приводити в нашу чисту квартиру, не питаючи нас дозволу?» Це вона моєму синові говорить. А син погоджується з нею у всьому, без заперечень. Ніколи до нас з батьком не прислухається, лише дружину свою слухає.

Далі більше. Я стала помічати, що при нашому з чоловіком візит до них додому, Світлана відвертає ніс, навіть не дивиться на мене і намагається швидше нас провести додому. І син бачу теж незадоволений.

А з місяць назад була взагалі обурлива і така неприємна для мене історія. Чоловік хотів зробити мені сюрприз на мій день народження (ремонт на кухні), і попросив два дні пожити у дітей.

Я зраділа, бо вже давно мріяла про цей ремонт, зателефонувала синові, він сказав, що вони подумають з Світланою ще, хоча погодилися потім, але тільки на пару днів – на вихідних, так і натякали мені, щоб я їм дуже не заважала. Ой, як я там перебула ледь цей час, хоч була всього одна доба. Бачила, як мене там буквально терплять, а у невістки раптом настрій зовсім пропав. Син приготував вечерю, забрав тарілки собі в спальню, вони там обоє їли, а я залишилася на кухні і їла на самоті.

Наступного дня я сходила в магазин і приготувала обід, поки син з невісткою пів дня спали. Дивлюся – син встав, пішов в ванну. Я щось якось навіть не подумала постукати, зайшла до них у спальню, щоб покликати Світлану до столу, в зачинені двері. Що тут почалося.

Світлана розсердилася, син її підтримав, сказав, що як я могла зайти до них в кімнату не постукавши. Ну і все в такому дусі. Але ж не ранок був обід, я хотіла, щоб поїли вони і все.

Я чоловікові відразу подзвонила, кажу: «Додому хочу, не потрібен мені сюрприз, я його сама тобі допоможу зробити». Загалом, поїхала я від свого сина додому і більше туди ні ногою.

А на день народження син сказав, що сам до нас на хвилинку забіжить і привітає, у невістки недобре самопочуття. Ось і добре! Прибіг, вручив квіти з цукерками, спробував невиразно вибачитися, і додав, що на його дружину не треба ображатися – вона ж така нещаслива, це життя її зробило такою, вона росла сама.

Я сказала, що мені все одно, в гості я приходити не буду, але щоб він мав розум – квартиру на свою дружину не переписував. Він пообіцяв цього не робити, сказав, що він розумна людина, але і розлучатися з дружиною не збирається – любить її, а мене просив бути з нею спокійною і не зважати на Світлану.

А я не розумію, чому я маю їй годити, коли вона так недобре ставиться до нас.

Фото ілюстративне.

Джерело