Аліні нещодавно виповнилося 40. Діти уже виросли. А з чоловіком стосунки настільки напружені, що здається, скоро все розійдеться по швах. Та жінка ще мріє про малюка. Давно матір казала їй, що років під 40 їй ще захочеться народжувати, а вона і слухати такого не хотіла. В молодості ж всім хочеться свободи, веселощів, незалежності. Тоді хотілося на когось «повісити» своїх донечок і десь провести час із чоловіком, подругами. Але бабуся на такі авантюри не погоджувалась, дітей няньчити відмовлялась.

А зараз все перевернулося догори дном. Старша донька перша вилетіла із гнізда, вивчилась, побудувала кар’єру. Поки що про дітей і не думає:

– Мамо, я не збираюсь витрачати найкращі роки свого життя на підгузники і дитячий крик. Років вісім ще почекайте, а тоді й повернемося до цієї розмови.

Молодша донька взагалі віддалилась від матері. Раніше постійно відверто розмовляли на будь-які теми, а зараз ніби уникає. Ще й зачиняє кімнату на ключ. Значить не довіряє.

Через все це Аліні хотілося дитячої уваги. Якщо не власних дітей, то хоча б внуків. Самотність з’їдала її зсередини. Якось навіть сама запропонувала чоловікові народити ще одне маля. Він, звичайно, не горів бажанням знову все це переживати, проте сперечатися із дружиною не став. Вже через декілька місяців пара дізналась, що чекають дитину.

Аліна була неймовірно щасливою. Здавалося, реальністю стала найзаповітніша мрія. Жаль тільки, що інші члени сім’ї зовсім не зраділи такій новині. Діти були найбільше невдоволені, батьки також, та й інші родичі закочували очі під лоб, коли чули про вагітність жінки. Під впливом цього всього і сам чоловік став жалітися:

– І що ж далі? Знову ми з тобою зв’язані. Здається, це рішення було поспішним. Як подумаю, що нас знову чекають ночі без сну і це все, то аж мороз по шкірі йде. Та і вік вже який. Тільки жити для себе почали, дітей вивели в люди. І ти знов придумала це все заново.

– Я придумала?

– Ну, не ти. Ми разом.

Старша донька заявила, що більше не буде приїжджати додому, якщо її думка тут нікого не хвилює. Аліна цього не розуміла. Невже дорослі люди самі не можуть вирішити, чи народжувати їм дитину чи ні? Та ситуація склалась уже не найкращим чином. Залишалося вірити, що після народження дитини все зміниться в кращу сторону.

І ось на перше УЗД вона поїхала сама. Серед молодих пар почувала себе максимально незручно. А далі відбулося найстрашніше. Лікар повідомив, що плід завмер.

Після того дня Аліна відчувала себе спустошеною. І була впевнена, що все це трапилося через те, що всі навколо не хотіли цього малюка.

З того дня минуло два роки. Аліна з чоловіком жила душа в душу, але почуття скорботи за ненародженим не покидало її. Вона прекрасно розуміла, що більше не зможе народити. Та і про те, що чоловік її розлюбив вона давно здогадалася.

Ні на кого зла жінка не тримає. Просто якось сумно жити ось так.

Джерело