Дідуся нещодавно не стало, вони з бабусею прожили в чудовому шлюбі багато років. Він працював викладачем в університеті. Вони жили дуже добре, багато подорожували, часто літали за кордон, у них була гарна трикімнатна квартира в центрі міста, з часом вони купили собі невеликий будиночок у селі, де часто відпочивали.

У бабусі є дві дочки, мою маму бабуся народила від свого першого чоловіка від першого шлюбу, тітка Валентина – дочка дідуся та бабусі. Валентина перестала спілкуватися з усією сім’єю, коли я була ще зовсім маленькою. Мені розповідали, що у них виникло якесь непорозуміння через те, що вони з дідусем переписали на маму свою стару квартиру, де я провела своє дитинство. Мама з вітчимом і зараз у ній живуть.

Валентина через це дуже сильно образилася і на маму, і на своїх батьків, після цього вона перестала спілкуватися з усіма та майже 15 років взагалі не з’являлася.

Коли не стало дідуся, Валентина одразу з’явилася. Її дуже цікавило питання спадщини. Але все майно дідусь заповів бабусі. Ще за життя він хотів, щоб вона сама всім розпорядилася так, як захоче.

Бабуся дуже важко все це перенесла. Я запропонувала їй переїхати до нас, у нас велика квартира, онуки були б раді бабусі і їй з нами було б добре.

Але вона не хотіла нам заважати, тому вирішила, що краще продасть свою квартиру і купить однокімнатну поряд з нами. Так і вирішили зробити. Поки ми чекали моменту, коли бабуся зможе почати оформляти спадщину, стали самі підшукувати їй квартиру.

Несподівано зателефонувала мама та повідомила новину, яка всіх збентежила. Валентина приїхала до бабусі, просила в неї грошей. Виявилося, що вона влізла у величезні борги, мала кілька кредитів, де було вже дуже багато прострочок по платежах, і кілька мікропозик, де відсотки вже були більші, ніж самі позики. Валентина не працювала, жила на допомогу, платити їй не було чим, ось вона і прийшла до бабусі.

– Це ж моя рідна дочка, як я можу їй відмовити, – сказала бабуся.

А я не розумію. Ця рідна дочка відмовилася від сім’ї через гроші та квартиру, не спілкувалася з ними більше 15 років, коли літнім батькам потрібна була допомога, її ніколи не було поруч. Навіть провести рідного батька в останню путь вона не приїхала. З’явилася лише тоді, коли були потрібні гроші. Тепер вона чекає, що бабуся продасть все своє майно і дасть їй гроші на погашення її кредитів.

З Валентиною я ніколи в житті не спілкувалась, тому вважала, що з нею має поговорити мама. Але розмови у них не вийшло, тітка стояла на своєму, що вона має право на те, щоб мама їй допомогла.

– Вона сама не проти мені допомогти. Тобі квартира дісталася, ти завжди на всьому готовому жила, дай іншим пожити, не лізь не у свою справу! – відповіла Валентина.

Ми намагалися говорити про це з бабусею, пояснювали їй, що Валентина знову зникне, як тільки отримає гроші.

– Я ж її мати, нехай вона не спілкувалася з нами стільки років, усілякі ситуації бували, але я не можу залишити її у скрутний для неї час, – стояла на своєму бабуся.

Валентина просто користується добротою бабусі, а та просто не може їй відмовити. Вже знайшлися покупці на квартиру, бабуся збирається частину грошей одразу віддати Валентині.

– Бабусю, давай спочатку тобі купимо нову квартиру, облаштуємо там все і тоді вже з грошима, що залишилися, роби так, як захочеш. Подумай спочатку про себе, – запропонувала я.

Бабуся погодилася. Дізнавшись про це, Валентина відразу зателефонувала моїй мамі і сказала, що ми псуємо їй життя і що знати вона нас не хоче.

Я вважаю, що вчинила правильно, умовивши бабусю спочатку зробити все для себе.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело