Мене звати Марина, і я нaйнещacніша жінка у цій країні! У новому році я залишилась без чоловіка, квартири й дітей — у всьому вuнні мої жіночі дypoщі! Мій чоловік вже давно охолов до мене. Можливо тому, що ми працюємо на одній роботі й щохвилини бачимо одне одного.

Одного разу я придумала, що викличу у нього ревнощі і якось спалахне кохання й пристрасть, якої давно вже не було. Я вже давно це кохання лише уві сні бачу! І ось крок за кроком я почала блимати очима у бік нашого начальника цеху: підморгну, то замість його секретарки власноруч каву йому віднесу і скажу, який в нього сьогодні гарний вигляд.

Він сам одружений і ніякого інтересу до мене не виявляє, але як “показуха” для мого чоловіка — саме те, що треба! А на моїй роботі стільки вух і очей, що мій чоловік швидше за фейсбук все дізнається.

І от одного разу я дуже затрималась у кабінеті начальника, бо дістала прочухана за те, що неправильно подала у звітність виконану роботу і потрібно терміново було все переробляти.

І тут я недооцінила свій колектив. На моїй роботі працювала Любка, яка так і прагнула моїм коштом влаштувати собі сімейне життя. І от їй випала нагода — вона на свій лад все розповіла моєму чоловікові, та ще й свідків знайшла.

Я розумію, що у кабінеті нашого начальника Степана Миколайовича майже нічого не видно ззовні, але ж ніхто свічку не тримав і не бачив нічого, що б могло б мене скомпрометувати.

Лише флірт, який я показово демонструвала, аби змусити мого чоловіка ревнувати.

Мій чоловік як розлютився і слухати нічого не став, навіть начальника — бо вбачає, що ми з ним заодно!

Ми ж обидва одружені й нам обом не вигідні такі плітки. Чоловік подав на розлучення і зміг відсудити в мене дітей, та ще й посмів вигнати мене з квартири, бо та записана на його матір.

Тепер живу сама в гуртожитку від компанії й продовжую працювати з чоловіком на одній роботі й спостерігати, як розвивається його роман з Любкою.

Чому я була такою дурепою? Звісно, романтики не було в нас, але мені було комфортно і зручно поруч з ним, а тепер сама починати все спочатку і навідуватись до дітей в гості, наче я не мама, а якась гостя їхнього батька.

Джерело