Сиділа я на лавочці в дворах. І біля мене сіла дівчинка, років 5-6. Вона сиділа та гойдала ніжками, розказуючи мені про своє життя.

– Тьотя, а знаєте, я не бачила свого татка. Мені казали, що татко пішов від нас з мамою, коли я ще малесенька-малесенька була, навіть ходити не вміла! А мамуся рік назад відправилася на небо.

Маленька глянула на мене та продовжила свою розповідь, коли переконалася, що я її уважно слухаю.

– Коли провели похорон, до нас приїхала моя тьотя, її звати Ія. Вона сестра мамусі. Потім мені сказали, що тьотя Ія – благородна людина, бо оформила опікунство над мною і не віддала мене в будинок для діток, в яких немає батьків.

Далі дівчинка заглянула під лавочку, трошки помовчала і знову продовжила свою розповідь.

– А коли тьотя Ія переїхала до нас у квартиру, то вона зібрала всі мамині речі в куток і вже хотіла виносити їх на смітник, але я дуже сильно плакала і просила її не викидати мамині речі, бо я сумую за мамою, і вона послухалася мене. Я дуже дякую тьоті Ії, бо я тепер можу спатки лягати на той одяг та вкриватися маминим светром. На ньому досі є запах мами. Я правда починаю плакати через цей запах, бо згадую маму, а її вже немає.

Дівчинка шмигнула носом, ніби тримається, щоб не плакати, але усміхнулася та продовжила розповідати далі, а я слухала її уважно та не перебивала.

– А ще, кожного ранку тьотя Ія готує для мене сніданок. Вона несмачно готує, не так як мама, але я завжди їм, щоб не ображати тьотю Ію, бо вона не винна, що не вміє готувати як мамуся. Після цього вона відправляє мене гуляти. А додому я можу повертатися, лише коли почне темніти. Тьотя Ія чесно-чесно дуже добра!

Я насторожилася і вже було хотіла щось сказати, але дівчинка помітила це і перебила мене:

– Їй просто подобається хвалитися перед іншими, яка я в неї племінниця. Тьотя Ія хвалиться перед іншими тьотями мною. Але я не знаю, хто це такі. Але вони приходять до нас кожного дня. Тоді тьотя Ія дуже лагідна, розповідає смішні історії, а ще вгощає всіх цукерками.

Промовивши це дівчинка зідхнула та продовжила.

– Я можу весь час їсти лише одні цукерки. А тьотя Ія ніколи мене не сварить. Вона добре до мене ставиться. А ще вона мені ляльку подарувала. Але лялька хвора була, в неї ножки не було і око в іншу сторону дивилося. А мама ніколи мені хворих ляльок не дарувала, завжди лише здорових.

Дівчинка вже зістрибнула з лавочки та хотіла йти, але я її зупинила та запитала:

– Сонечко, послухай, а де ти живеш? Я до вас з тьотьою Ією в гості зайду, добре?

– Так! Звісно приходьте! Будемо в гості чекати!

– Але не кажи тьоті Ії, що я прийду, я хочу зробити їй сюрприз, добре? Це буде нашим маленьким секретом і сюрпризом!

– Добре! Я люблю секрети та сюрпризи!

– Надіюсь, тьотя Ія також любить сюрпризи! До побачення!

– Я впевнена, що сподобається! Бувай, сонечко!

Звісно тьоті Ії сподобається подарунок, бо через декілька днів я разом з іншими співробітниками служби опіки та піклування прийду з перевіркою. Так, я працюю в цих органах і вже давно бачила та чула від людей, що тут ходить маленька дівчинка без дорослих з ранку до темноти сама.

Я дуже надіюся, що в дівчинки все буде добре, і ми зможемо знайти для неї справді люблячих батьків.

Джерело