Давня моя приятелька зі старої роботи сама впізнала мене на вулиці. Колись ми тепло спілкувалися, вибиралися до кафе, до спортзали разом ходтли. Але обидві змінили роботу, часу на спілкування майже не лишилося, і тут несподівана зустріч!

– Ходімо до мене,— запропонувала вона,— я ось у цьому будинку зараз живу. І наговоримося, і нагодую тебе, і ти розкажеш, що в тебе зараз.

Я не сперечалася, навіть рада була.

На кухні одразу запропонувала допомогти, але Іра тільки рукою махнула, налила чаю, посадила та зайнялася розбором покупок. Щось прибрала, щось залишила на столі, дещо відкрила. Я зробила нам бутерброд, а потім господиня збиралася зварити суп і плов.

Іра дуже здивувалася: для бутерброду з малосольною рибою я спочатку помила упаковку риби, а потім її розкрила. І руки ще помила.

– Ну ти даєш! Навіщо ж вона чиста!

– Ну, всі ходять, чхають, руками перебирають. А тут риба, ми її не варимо, а так їмо.

Подруга щось буркнула, допила чай і взялася за суп.

Розмова не клеїлася, вода в крані шуміла, щось кипіло. Тут я вже здивувалася: воду вона взагалі не закривала. Щось мішала на плиті, щось різала, а вода так і лилася.

Я підійшла, вимкнула, але Іра сказала:

– Ой, увімкни назад! Так заспокоює, коли вона біжить, і не треба туди-сюди її вмикати.

– Дорогувато спокій виходить, – вирішила я собі, але хто я тут, щоб сперечатися?

Ми обговорювали здебільшого роботу. Багато чого нового з’явилося та й різні фірми наші один одному не конкуренти, цікаво було дізнатися про організацію.

Про особисте я намагалася не розповідати, не хотілося доводити до відома колишніх колег ні свої успіхи, ні проблеми. І я помітила, що Ірина теж не рвалася викладати особисті подробиці. Ну і добре, адже ми вже дорослі, не ті дівчатка, що дружно страждали, що їх ніхто не любить.

На момент, коли треба було солити суп, Іра насипала в нього солі, спробувала. Вирішила, мало й облизаною ложкою полізла в сільничку знову. Я розгубилася, ну де поняття про гігієну? Власної праці не шкода, якщо скисне?

Персні не зняла з пальців, руки не потрудилася помити, облизана ложка в каструлі, ну як це?

Вона різала м’ясо, ліпила фрикадельки — і все це з кільцями. Ні рукавичок, ні хоча б зняти прикраси та помити руки – ні! І так нормально. І потім із цими ж кільцями знову взялася за рибу для бутербродів!

З пловом ще гірше. Рис не промитий.

Морквину так недбало очистила, половина шкірки залишилася недоторканою. І навіть не сполоснула, це я вже її домила та дочистила.

Звичайно, висока темпаратура переможе всі мікроби, але як же пісок? Та якщо ще й знову облизаною ложкою пробу зніматиме? Ну ні, не так вже й складно готувати правильно.

Підтримувати вдома чистоту — невелика наука. Але кухня має бути ідеально чистою, якщо хочеться гарної корисної їжі.

– Ну ось, суп уже можна їсти, зараз налию. А там і плов на підході.

– Іриш, ти пробач, я від радості, що тебе побачила, про всі справи забула. А у доньки вже гурток закінчується, настав час забирати. Так що поїду, доки дзвонити не почала.

Запевнила, що ще прийду, поговоримо, поспілкуємось із нею.

І прийду, звичайно, людина вона чудова, і робота спільна намітилася. Але спілкуватися краще у гарному кафе. Там хоч санмінімум кухарі знають. Не варто в гостях їсти, не варто.

Джерело