У моїй родині не було сумнівів, що після школи я поїду навчатися до столичного закладу. Тому тато з мамою завчасно придбали там житло. Одна кімната, але все ж таки приємно, що не потрібно тіснитися у гуртожитку та мати справу з рієлторами та корисними на свою руку господарями.

На другому курсі в мене з’явився хлопець. Коли я розповідала мамі, то вона так за мене раділа, наче скоро буде весілля. А потім, під час розмови вона видала мені пораду, від якої я досі не можу прийти до себе.

«Доцю, не кажи йому, що ти живеш у своїй квартирі. Нехай думає, що ти винаймаєш. І коли ви наважитеся з’їхатися, то він буде платити половину оренди й комунальних. Ось й буде тоді на манікюр та пиріжок з яблучком й чаєм!» – мама говорила наче стереотипна єврейська мама.

Я навіть почала сміятися з її задуму. «А що тут такого. Ти ж не знаєш ще чи все у вас серйозно. А так чому не скористатися зі своєї житлової площі. А коли будете одружуватися, то й повідомиш йому правду.

Скажеш, що це була перевірка. А можеш взагалі нічого не говорити. Так в тебе завжди буде своя заначка на чорний день…» – мама ще довго пояснювала мені хитрощі сімейного життя.

А я всього лише зателефонувала їй повідомити новину, що почала зустрічатися з хлопцем. Ми ще навіть не цілувалися. А мама закінчила розмову на онуках.

Я не розумію, звідки в неї такі ідеї. Невже існує якась спеціальна група у фейсбуці з порадами для майбутніх тещ.