Сиджу, телевізор дивлюся на кухні, їм, п’ю чай, нікого не чіпаю. Повертається дружина з роботи вся у сльозах і з порога скаржиться:

– Сусід у ліфті кликав у гараж посидіти, натяки недвозначні робив, запрошував до себе, коли його жінки вдома немає!

Мовчки відкручую ніжку від табуретки, для зрівнювання сил, адже Дем’ян Іванович чолов’яга досить здоровий і зв’язуватися з ним мені не дуже хотілося б, але честь дружини, родини – понад усе.

Дзвоню в квартиру сусідам, двері відчиняє дружина Дем’яна – Ірина Семенівна.

– Вітаю, Ірино Семенівно, Дем’яна можна на кілька слів?

– Вечеряє він, Петре, тільки-но прийшов. А в тебе що, табурет зламався, потрібна допомога?

– Ні, мені б Дем’яна буквально на слів, особисте питання.

– А у нас у сім’ї секретів немає, кажи мені, – говорить Ірина.

– Добре, ось у чому справа, – і я розповів ситуацію його дружині.

Ірина Семенівна, ні слова не кажучи, вихоплює у мене ніжку від табурету та ховається за дверима своєї квартири. Чути було тільки: «Ааааа! Ааааа! За що!? Ааааа! Більше не буду!»

За хвилину вийшла Ірина Семенівна, віддала мені ніжку та пообіцяла, що такого більше не повториться.

Повертаюся додому, вкручую ніжку назад зі словами:

– Все, Оленко, питання улагоджено, Дем’ян більше не буде і дуже вибачається.

Дружина дивиться на мене і каже:

– Який Дем’ян? Це Костик із восьмого поверху був!

Зітхаю. Відкручую ніжку знову.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело