Сім років стосунків без штампу. Досить, йду. Хочу зізнатися того, кого називала чоловіком, насправді мені не чоловік.

Ми 7 років зустрічаємось і з них 4 роки живемо разом. Сьогодні сталася неприємна  розмова, можна сказати, побутова, а вилізли всі проблеми.
Все накипіло. “Немає можливості розписатися, у нас іпотека” – однакову відповідь чую вже 3 роки поспіль.

По-друге, за все своє життя він жодної копійки не відклав для цього заходу. Бере кредити на ігрові приставки, бере велику суму на місяць витрачає на онлайн-ігри. Навіть якщо це його хобі, чи не забагато?

Буквально тиждень тому вирішила, що сама назбираю на весілля. Тим більше, моя зарплата на даний момент дозволяє.

Я не з тих, кому потрібне золоте весілля, з купою гостей і так далі. Вважаю, що в 21 столітті можна просто розписатися, а на накопичені гроші поїхати, відпочивати в спекотні країни.

Після чергових його слів, я зібрала речі. Мені є куди піти. Його реакція «чудова». Він подивився, що я роблю і сів у крісло грати в онлайн-ігри.

Звичайно, у такій ситуації винна я. Багато що дозволило і він вважає, що говорив зі мною так нормально. Раз сама не хотіла спочатку виходити заміж, то й жити з ним не треба було.

Продовжувати стосунки безглуздо. Все одно пропозиції він ніколи не зробить. Так, комусь і без штампу добре, а мене не влаштовує. Відповідно нам не по дорозі.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело