Сталася ця історія, коли я тільки-но вийшла заміж і ми з чоловіком чекаючи закінчення ремонту в нашій квартирі, жили з його батьками. Відразу хочу сказати, що ми маємо відмінні стосунки. Було лише одне «але».

Свекруха у мене дуже вразлива, але при цьому вважає, що сім’я над усе, і всі, завжди і абсолютно у всьому, повинні підтримувати одне одного. З одного боку, це чудово, але того разу все дійшло до абсурду.

Свекруха дуже любить готувати і постійно балувала свекра та мого чоловіка борщами, пирогами, запіканками та іншими різносолами. Свекор та чоловік, мають відмінний метаболізм, попри калорійні обіди та вечері із трьох страв, завжди підтягнуті. А ось свекруха, ожирінням, звичайно, не страждає, але скажемо так, жінка при формах.

І ось свекор вирішив, якщо вже сина одружили, то можна і себе побалувати, і купив путівки на двох, на честь двадцятої річниці спільного життя. Про що звісно повідомив дружину. Краще б він зробив це сюрпризом.

І ось до початку відпустки залишалося два місяці, і свекруха вирішила сісти на дієту, щоб привести себе до ладу і «відповідати іноземному курорту». Почитала купу інформації в інтернеті і, прийшовши до висновку, що для переходу на правильне харчування немає часу, вирішила випробувати монодієти.

Ми всі разом їли гречку, сиділи на кефірі, пили вранці воду з медом. Мені довелося купити два абонементи в спортзал і на йогу, і ходити разом зі свекрухою, як моральна підтримка.

Я сильно не страждала через те, що і до цього багато не їла, але чоловіче населення постраждало дуже сильно, зникли борщі, пироги, запіканки.

Їм заборонялося навіть харчуватися поза домом. Якщо раптом свекруха чула від них запах їжі, то називала їх зрадниками сім’ї та демонструвала передсмертний стан. Проте вони таки примудрялися протягом дня, десь трохи далі від дому з’їсти щось заборонене.

Відпустка видалася на славу, свекруха поїхала схудла і задоволена, свекор був радий шведському столу та триразовому харчуванню. А чоловік зажадав мене присягнути, що я ніколи не змушуватиму сидіти його на дієті.

Одружилися ми рік тому, після народження нашої третьої дитини. Чесно кажучи, до РАГСу вже йти ніхто не хотів, після 14 прожитих років це була лише формальність. Познайомилися ми у друзів,

У 1956 році я, будучи дитиною, захворіла двостороннім запаленням легенів і була на грані смерті. За словами мами, лікуючий лікар порадила їй (зрозуміло, неофіційно) сходити до церкви і поставити свічку

Я рідко публікую різні оголошення в інтернеті бо не дуже люблю спілкуватися з незнайомцями. Але цього разу довелосяя це зробити через необхідність. Справа в тому, що одного разу я купив собі нові кросівки, побачив їх на вітрині і просто не міг не купити, вони були такі яскраві і стильні, але мого